Дiї 4:23-37
Дiї 4:23-37 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Петра й Іоана звільнили, вони повернулися до свого товариства, і розповіли про все, що казали їм первосвященики та старійшини. Вислухавши Петра та Іоана, віруючі одностайно піднесли голоси свої до Бога зі словами: «Господи, Ти створив небо, землю, море і все, що є в них. Ти промовив Духом Святим через уста слуги Твого, нашого праотця Давида: „Навіщо лютували народи? Навіщо марні задуми плели? Земні царі себе до бою готували, вожді разом збирались, намірялись супроти Господа і Його Христа піти”. Так, Ірод та Понтій Пилат справді зібралися в Єрусалимі разом з поганами й людьми ізраїльськими проти Твого Святого Слуги Ісуса, Якого Ти зробив Христом. Вони зробили все так, як Ти раніше вирішив, що мусить збутися владою і волею Твоєю. А тепер, Господи, послухай, що вони кажуть: вони намагаються нас залякати. Тож дай нам, Твоїм слугам, відвагу говорити Слово Твоє. Простягни руку Свою, щоби зцілити немічних. Яви нам знамення й чуда в ім’я Святого Слуги Твого Ісуса». Коли закінчили вони молитися, то те місце, де вони зібралися, затряслося. Дух Святий зійшов на них, і вони сповнилися відвагою промовляти Слово Боже. Усе товариство віруючих жило душа в душу. Ніхто не сказав, що його майно належить тільки йому. Вони завжди всім ділилися. З великою силою апостоли і далі свідчили про воскресіння Господа Ісуса. І велике Боже благословення було на них усіх. Ніхто з них ніколи не був у нужді. Ті, хто мали землю або будинки, продавали їх, а гроші приносили і клали до ніг апостолів, та ті гроші давалися кожному, хто мав у них потребу. Так зробив і Йосип, якого апостоли називали Варнавою (що означає «Син утіхи»). Він був левитом, родом з Кіпру. Продавши своє власне поле, Варнава приніс гроші і поклав їх апостолам до ніг.
Дiї 4:23-37 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли ж їх відпустили, вони прийшли до своїх і розповіли про все, що сказали їм первосвященники й старійшини. Почувши це, вони однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико! Ти Бог, Який створив небо, і землю, і море, і все, що в них; Який вустами Свого слуги Давида сказав: Чому шаленіють язичники і народи замишляють марне? Устають царі землі, і князі збираються разом проти Господа і проти Його Христа. Бо справді зібралися проти Твого святого Сина Ісуса, Якого Ти помазав, Ірод і Понтій Пілат з язичниками і народом ізраїльським, щоб зробити те, чому Твоя рука і Твій задум наперед призначили статися. І тепер, Господи, подивися на їхні погрози і дай Твоїм рабам з усією сміливістю говорити Твоє слово, в той час як Ти простягаєш Свою руку на вчинення зцілень, знамень і чудес ім’ям Твого святого Сина Ісуса. І коли вони помолилися, затряслося місце, на якому вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом і стали говорити слово Боже зі сміливістю. У зібрання ж тих, що увірували, було одне серце й душа, і ні один нічого зі свого майна не називав своїм, а все в них було спільне. І апостоли з великою силою давали свідчення про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на всіх них. Бо не було серед них нікого нужденного; бо всі, що були власниками земель чи домів, продавали їх, і приносили ціну проданого, і клали до ніг апостолів, і кожному роздавалося, яка в кого була потреба. Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою (що в перекладі означає «син утіхи»), левит, родом кіпрянин, у якого було поле, продав його, приніс гроші і поклав до ніг апостолів.
Дiї 4:23-37 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили. Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне? Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його. Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим, учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося. І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати, коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім’ям Твого Святого Отрока Ісуса. Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю! А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було. І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була! Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили, та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав. Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин, мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.
Дiї 4:23-37 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що їм говорили первосвященики і старші. Ті, коли почули, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико [Боже], Ти, Котрий створив небо і землю, море й усе, що в них! Який Святим Духом устами нашого батька, Твого слуги Давида, сказав: Чому розбушувалися люди, і народи задумали марноту? Зійшлися земні царі, зібралися правителі разом проти Господа та проти Його Христа! Адже справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги Твого Ісуса, Якого Ти помазав, — Ірод і Понтій Пилат із язичниками та людьми Ізраїлю, аби здійснити те, що наперед призначила Твоя рука і Твоя воля, щоб воно сталося. Тепер же, Господи, поглянь на їхні погрози і дай Своїм рабам з усією сміливістю говорити Твоє слово. Коли простягнеш Свою руку для оздоровлення, ознак і чудес, щоби збувалися вони святим Ім’ям Твого слуги Ісуса! І як вони помолилися, затряслося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом і сміливо почали говорити Боже Слово. Усі ті, які повірили, мали одне серце і душу; і ніхто нічого зі свого майна не називав власним, бо все було в них спільне. Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на них усіх. Не було між ними жодного нужденного. Бо ті, хто мав поле або дім, продавали їх та приносили кошти від проданого і клали біля ніг апостолів, а кожному давалося те, чого хто потребував. Так Йосиф, прозваний апостолами Варнавою, — що в перекладі означає «син потіхи», — левіт, родом з Кіпру, мав поле; він продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.
Дiї 4:23-37 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші. Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них; котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі? Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його. Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими, зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись. І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє, і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса. А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою. Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє. І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх. Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане, та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було. Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин, мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.