Дiї 27:13-20
Дiї 27:13-20 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли ж повіяв легкий південний вітерець, вони вирішили, що це якраз слушний момент, тож підняли якір і вирушили вздовж критського узбережжя. Та невдовзі з острова почав задувати ураганний вітер, який називався «Північносхідник». Він захопив наш корабель і нас понесло, та оскільки ми не могли плисти проти бурі, то вирішили віддатися на волю вітрові. Коли ми пропливали повз маленький острівець Кавда, він трохи захистив нас від вітру. І з великими труднощами нам ледве вдалося втягти на палубу рятувальний човен. Після того ми намагалися обв’язати канатами корабель. А щоб не сісти на мілину Сірти, матроси спустили вітрила й віддалися на волю хвиль. Шторм дужчав. Тож наступного дня вони почали викидати за борт вантаж, а на третій день повикидали і усе корабельне знаряддя. Кілька діб не з’являлися на небі ні сонце, ані зірки. Шторм усе лютував і у нас не лишалося ніякої надії на порятунок.
Дiї 27:13-20 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли ж повіяв південний вітер, то вони, подумавши, що отримали бажане, вирушили і попливли ближче до берега уздовж Криту. Та незабаром зірвався проти нього бурхливий вітер, який називається евроклідон. Оскільки корабель схопило і він не міг протистояти вітру, то ми, віддавшись йому, носилися. Підпливши ж під один острівець, який називається Клавдою, ми ледве змогли опанувати човном. Піднявши його, вони стали використовувати канати, щоб обв’язати корабель, а боячись сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися. Оскільки нас сильно кидало бурею, то наступного дня вони стали викидати вантаж; а на третій день ми власноруч викинули корабельні снасті. Оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок і налягала немала буря, то врешті зникла всяка надія на наш порятунок.
Дiї 27:13-20 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту. Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон. А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися. І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли. Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв’язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так. А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись, а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч. А коли довгі дні не з’являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...
Дiї 27:13-20 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Тож як повіяв південний вітер, подумали, що досягли бажаного, тому підняли вітрила й попливли повз Крит. Та незабаром повіяв супротивний рвучкий вітер, який зветься евракилон. Коли підхопило корабель, і він не міг протистояти вітрові, ми здалися, і нас понесло. Підпливши до одного острова, що зветься Клавда, насилу змогли втримати рятувальний човен, якого витягли, і вжили допоміжних засобів, обв’язуючи корабель. Побоюючись, щоб не попасти на мілину Сирту, спустили вітрило; і так нас носило. Наступного дня, як нас сильно кидала буря, ми почали викидати вантаж, а третього дня власноручно повикидали корабельне знаряддя. Тому що багато днів не з’являлися ні сонце, ні зорі, а буря сильно налягала, ми повністю втратили надію на порятунок.
Дiї 27:13-20 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита. Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон. Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас. На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна, котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило. А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар. А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали. Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.