Діяння Апостолів 27
27
Подорож до Риму
1Коли було прийняте рішення про те, щоб нам відплисти до Італії, Павла і ще кількох інших в’язнів передали офіцеру#27:1 офіцеру Або «сотнику». Див.: «сотник». на ім’я Юлій, який служив у полку імператора. 2Ми сіли на адрамитський корабель, що відходив до портів уздовж азіатського узбережжя. З нами був Аристарх, македонець із Солуні.
3Наступного дня ми припливли в Сидон. Юлій доброзичливо поставився до Павла й дозволив йому відвідати своїх друзів, щоб ті подбали про нього. 4Звідти ми відпливли до Кіпру, оскільки був зустрічний вітер. 5Ми пройшли через відкриті води біля берегів Кілікії та Памфилії і прибули до Міри, що в Лікії. 6Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
7Кілька днів ми пливли повільно й ледве досягли Кніда. Оскільки вітер перешкоджав триматися нашого курсу, ми попливли на південь до Криту біля Салмона. 8Долаючи великі труднощі, ми пливли вздовж критського берега, аж доки не пристали до місця, що мало назву Добра Пристань, неподалік міста Ласея.
9Багато часу вже було згаяно, і плисти вже стало небезпечно, тому що юдейський Піст#27:9 Піст Юдейське свято, також відоме, як День Спокути, що відзначалося на десятий день місяця Тишрі (вересень — жовтень). Після цього свята, починався сезон штормів на морі. уже пройшов. 10Павло попереджав їх: «Люди, я передбачаю, що плавання наше буде небезпечним і призведе до багатьох втрат. Під загрозою не лише вантаж і корабель, але й наше життя». 11Та офіцера переконали капітан і власник корабля, а не Павлові слова.
12Оскільки пристань була непридатна для зимівлі, то більшість вирішила, що треба вийти в море і, якщо вдасться, дістатися Фенікса, міста на Криті, і вже там перебути зиму. У Феніксі була бухта, яка виходила як на південно-західне, так і на північно-західне узбережжя. 13Коли ж повіяв легкий південний вітерець, вони вирішили, що це якраз слушний момент, тож підняли якір і вирушили вздовж критського узбережжя.
Буря
14Та невдовзі з острова почав задувати ураганний вітер, який називався «Північносхідник». 15Він захопив наш корабель і нас понесло, та оскільки ми не могли плисти проти бурі, то вирішили віддатися на волю вітрові.
16Коли ми пропливали повз маленький острівець Кавда, він трохи захистив нас від вітру. І з великими труднощами нам ледве вдалося втягти на палубу рятувальний човен. 17Після того ми намагалися обв’язати канатами корабель. А щоб не сісти на мілину Сірти, матроси спустили вітрила й віддалися на волю хвиль. 18Шторм дужчав. Тож наступного дня вони почали викидати за борт вантаж, 19а на третій день повикидали і усе корабельне знаряддя.
20Кілька діб не з’являлися на небі ні сонце, ані зірки. Шторм усе лютував і у нас не лишалося ніякої надії на порятунок. 21Давно вже ніхто нічого не їв. Тоді Павло встав перед ними і сказав: «Люди, ви мусили послухатися моєї поради й не відпливати з Криту. Тоді б ви уникли таких втрат і такої шкоди. 22Але зараз я закликаю вас не впадати в розпач, ніхто з вас не загине, тільки корабель втратимо. 23Бо минулої ночі з’явився мені Ангел від Бога, Якому я належу і Якому служу. 24Ангел сказав мені: „Не бійся, Павле. Ти маєш стати перед цезарем, тому Бог збереже життя тобі й людям, які пливуть з тобою”. 25Тож тримайтеся, мужі, бо я вірю в Бога і в те, що все станеться так, як було мені сказано. 26Але ж ми повинні натрапити на якийсь острів».
Порятунок
27Як настала чотирнадцята ніч, нас все несло через Адріатичне море. Десь опівночі моряки відчули, що поруч земля. 28Вони заміряли глибину, і знайшли, що вона становила біля сорока метрів#27:28 біля сорока метрів Буквально «20 фатомів».. Трохи далі заміряли, і виявилося вже тридцять метрів#27:28 тридцять метрів Буквально «15 фатомів».. 29Остерігаючись наскочити на підводне каміння, моряки скинули з корми чотири якорі. Всі молилися, щоб швидше настав день.
30Деякі моряки спробували втекти з корабля. Вони спустили рятувальний човен, удаючи, що збираються кинути ще кілька якорів з носа корабля. 31Та Павло сказав офіцерові й воїнам: «Якщо ці люди не залишаться на борту, не буде вам порятунку». 32Тоді воїни перерізали канати і скинули рятувальний човен.
33Перед самим світанком Павло умовляв усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день напруженого чекання, та ви увесь час нічого не їли. 34Отож благаю вас трохи попоїсти, бо вам це необхідно, аби вижити, щоб жодна волосина не впала з вашої голови». 35Сказавши так, Павло узяв хлібину, віддав хвалу Богові перед усіма і, переломивши хліб, почав їсти. 36Це їх підбадьорило, і самі вони теж трішки поїли. 37Всього ж на кораблі нас було двісті сімдесят шість душ. 38Добре поївши, вони почали викидати пшеницю у море, аби полегшити корабель.
39А як настав день, то побачили вони невідому землю, але помітили затоку із похилим берегом та й вирішили, якщо вдасться, там пристати. 40Отож, відрубавши якорі, вони залишили їх у морі. Потім моряки відв’язали канати, якими були закріплені керма, й поставивши вітрило за вітром, попрямували до берега. 41Але потрапивши на піщану мілину, ніс корабля нерухомо загруз, а корму розбивали потужні хвилі.
42Воїни змовилися повбивати полонених, щоб жоден не міг поплисти й утекти. 43Але офіцер хотів врятувати Павла і тому утримав їх від цього. Він наказав тим, хто вміє плавати, першими стрибати з корабля в море і добиратися до суші. 44А решта мусили добиратися до берега на дошках і уламках корабля. Отак усі благополучно дісталися до землі.
Поточний вибір:
Діяння Апостолів 27: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International
