Дiї 23:1-11
Дiї 23:1-11 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю і завжди робив тільки те, що вважав праведним». Первосвященик Ананія звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по губах. Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе! Ти, неначе брудна стіна, яку побілили, аби приховати гидоту. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом Мойсея? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били». Ті, хто стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?» Та Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: „Не говори погано про правителя народу твого”». Коли Павло зрозумів, що частина присутніх — саддукеї, а ще частина — фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих». І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася. (Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні Ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять). Здійнявся страшенний галас, і деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. Може й справді дух чи Ангел говорив до нього». Суперечка ставала все запеклішою і згодом переросла в бійку. Тоді командир злякався, що Павла можуть роздерти на шматки, і наказав воїнам спуститися й відвести його до фортеці. Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».
Дiї 23:1-11 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Павло, спрямувавши погляд на Синедріон, сказав: Мужі-браття! Я по всій добрій совісті жив перед Богом до цього дня. Та первосвященник Ананія наказав тим, що стояли біля нього, бити його по вустах. Тоді Павло сказав йому: Бог буде бити тебе, стіно побілена! Ти сидиш, щоб судити мене за Законом, а всупереч Закону наказуєш бити мене! Ті, що стояли поруч, сказали: Первосвященника Божого лаєш? Павло сказав: Я не знав, брати, що він первосвященник, бо написано: Начальника твого народу не лихослов. Павло, зрозумівши, що одна частина присутніх — садукеї, а інша — фарисеї, вигукнув у Синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, син фарисея; за надію і воскресіння мертвих мене судять! Коли він сказав це, між фарисеями й садукеями виникла сварка, і зібрання розділилося. Бо садукеї кажуть, що немає ні воскресіння, ні ангелів, ні духів, а фарисеї визнають і те, і інше. Піднявся великий крик, і книжники з частини фарисеїв устали й почали сперечатися, кажучи: Ми не знаходимо ніякого зла в цьому чоловікові; якщо ж дух чи ангел говорив до нього, то не будемо боротися з Богом. А оскільки сварка стала великою, то тисяцький, побоюючись, щоб вони не розірвали Павла, наказав воїнам спуститися, взяти його з-поміж них силою і відвести у фортецю. Наступної ночі Господь став перед ним і сказав: Дерзай, Павле, бо як ти засвідчив про Мене в Єрусалимі, так маєш засвідчити і в Римі.
Дiї 23:1-11 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І вп’явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням! Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах. Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону? А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш? І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов. І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять! Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба. Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають. І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові. А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю. А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!
Дiї 23:1-11 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Поглянувши на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я до цього дня служив Богові з усієї доброї совісті! Та первосвященик Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста. Тоді Павло сказав йому: Бог тебе битиме, стіно побілена! Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, а наказуєш, переступаючи Закон, бити мене! А прислужники сказали: Ти докоряєш первосвященикові Божому? Павло ж промовив: Не знав я, брати, що це первосвященик, адже написано, що начальника свого народу не лихословитимеш! Зрозумівши, що одна частина тут — садукеї, а друга — фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію на воскресіння мертвих мене судять! Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися. Адже садукеї твердять, що немає ні воскресіння, ні ангела, ні Духа, а фарисеї це визнають. І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не будемо воювати з Богом!] А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони Павла не роздерли, наказав воїнам увійти, забрати його з-посеред них і відвести до казарми. А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Кріпися, [Павле]! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити й у Римі!
Дiї 23:1-11 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всїй добрій совістї перед Богом до сього дня. Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице. Тодї рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити? Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш? Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого. Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга Фарисейська, покликнув у радї: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надїю воскресення мертвих мене судять. Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і роздїлилась громада. Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, нї ангела, нї духа, а Фарисеї визнають обох. Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом. І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок. Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.