Дії Апостолів 23:1-11

Павло, спрямувавши погляд на Синедріон, сказав: Мужі-браття! Я по всій добрій совісті жив перед Богом до цього дня. Та первосвященник Ананія наказав тим, що стояли біля нього, бити його по вустах. Тоді Павло сказав йому: Бог буде бити тебе, стіно побілена! Ти сидиш, щоб судити мене за Законом, а всупереч Закону наказуєш бити мене! Ті, що стояли поруч, сказали: Первосвященника Божого лаєш? Павло сказав: Я не знав, брати, що він первосвященник, бо написано: Начальника твого народу не лихослов. Павло, зрозумівши, що одна частина присутніх — садукеї, а інша — фарисеї, вигукнув у Синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, син фарисея; за надію і воскресіння мертвих мене судять! Коли він сказав це, між фарисеями й садукеями виникла сварка, і зібрання розділилося. Бо садукеї кажуть, що немає ні воскресіння, ні ангелів, ні духів, а фарисеї визнають і те, і інше. Піднявся великий крик, і книжники з частини фарисеїв устали й почали сперечатися, кажучи: Ми не знаходимо ніякого зла в цьому чоловікові; якщо ж дух чи ангел говорив до нього, то не будемо боротися з Богом. А оскільки сварка стала великою, то тисяцький, побоюючись, щоб вони не розірвали Павла, наказав воїнам спуститися, взяти його з-поміж них силою і відвести у фортецю. Наступної ночі Господь став перед ним і сказав: Дерзай, Павле, бо як ти засвідчив про Мене в Єрусалимі, так маєш засвідчити і в Римі.