Дiї 2:1-41

Поділитись

Дiї 2:1-41 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Коли настала П’ятидесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці. Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли. Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них. І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність. У той час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі. Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову. Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни? Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову? Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!» Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?» А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина». Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова! Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку. А сталося якраз те, про що пророк Йоїл говорив: „В останні дні, — говорить Бог, — Я проллю Мій Дух на всіх людей, і ваші сини і дочки будуть пророкувати, а ваші юнаки бачитимуть з’яви, старим же снитимуться сни. Так, у ті дні Я проллю Дух Мій на слуг Моїх: чоловіків і жінок — і ті почнуть пророкувати. Знамення покажу Я в небесах, і знаки різні на землі: кров і вогонь, і клуби диму. Сонце стане темним, а місяць — кривавим у переддень великого і славного приходу Господа. Та кожен, хто вірить у Господа, буде помилуваний”. Ізраїльтяни, послухайте мої слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, Якого Бог прославив перед вами чудесами і знаменнями. Усе це Бог чинив серед вас Його руками. Ви й самі це знаєте. Ісус був виданий вам з певною метою і передбаченням Божим. Але ви, руками лихих людей, вбили Його, розіп’явши на хресті. Бог звільнив Його від смертельних страждань і воскресив із мертвих, бо смерть не могла втримати Його. Адже ще Давид говорив про Нього: „Я завжди бачив Господа перед собою. Він незмінно праворуч від мене, щоб я був у безпеці. І через це радіє моє серце і вуста мої радіють, і тіло моє буде жити з надією, тому що не залишиш Ти мою душу у країні мертвих, Ти не даси Своєму Святому зазнати тління. Ти відкрив мені дороги життя. Ти наповниш мене радістю у присутності Своїй”». «Брати мої, — продовжував Петро, — я можу розповісти вам довірчо про Давида, нашого патріарха. Він помер і був похований. Могила його тут із нами й сьогодні. Але він був пророком і знав, що Бог пообіцяв йому посадити на його трон одного з Давидових нащадків. Він дивився в майбутнє, маючи на увазі Ісусове воскресіння, коли говорив: „Душа Його не залишиться в країні мертвих, і тіло Його не зазнає тління”. Бог воскресив Ісуса, і всі ми були свідками цього. Ісус був вознесений на Небеса і зараз знаходиться по праву руку від Бога. Христос одержав обіцяний Дух Святий від Отця, і пролив його неначе дощ. Саме це ви зараз бачите і чуєте. Адже Давид не вознісся на Небеса, але сам він говорив: „Господь мовив до Господа мого: Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх”. Ось чому нехай весь Ізраїль знає напевно: Бог зробив Ісуса, Якого ви розіп’яли, водночас і Господом, і Христом!» Почувши це, люди були дуже засмучені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?» Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа. Бо ця обітниця для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе». І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!» Хто сприйняв Петрове послання, той охрестився. Близько трьох тисяч людей додалося до числа віруючих того дня.

Дiї 2:1-41 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

Коли настав день П’ятидесятниці, усі вони були однодушно разом. Раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного поривчастого вітру, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм розділені язики, немов вогню, і осіли на кожному з них. І всі вони наповнилися Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм вимовляти. А в Єрусалимі проживали іудеї, люди побожні, з кожного народу під небом. І коли донісся цей шум, зібрався народ і прийшов у замішання, тому що кожен чув, як вони говорять його власною мовою. І всі вони, вражені й здивовані, казали один одному: Чи ж не всі ці, що говорять, галілеяни? Як же ми чуємо кожен свою власну мову, у якій народилися? Парфяни, мідяни, еламіти, мешканці Месопотамії, Іудеї і Каппадокії, Понту й Асії, Фрігії і Памфілії, Єгипту й областей Лівії, прилеглих до Кірени, при́йшлі з Рима, як іудеї, так і прозеліти, критяни й аравітяни — чуємо, як вони говорять нашими мовами про величні діла Божі. І всі вони, вражені і спантеличені, казали один одному: Що б це значило? А інші, насміхаючись, казали: Вони напилися солодкого вина. Петро ж, уставши з Одинадцятьма, підніс свій голос і промовив до них: Мужі іудейські і всі мешканці Єрусалима! Хай буде це відомо вам і вислухайте мої слова! Вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня; але це те, про що було сказано через пророка Іоіля: В останні дні, — каже Бог, — Я виллю Мого Духа на кожну плоть, і ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і вашим старцям будуть снитися сни. І навіть на Моїх рабів і Моїх рабинь у ті дні виллю Мого Духа, і вони будуть пророкувати. І покажу чудеса на небі вгорі і знамення на землі внизу: кров, вогонь і клуби диму. Сонце перетвориться на темряву і місяць на кров, перш ніж настане день Господній, великий і славний! І кожен, хто покличе ім’я Господнє, — спасеться! Мужі ізраїльські, вислухайте ці слова: Ісуса Назаря́нина, Мужа, Якого Бог засвідчив вам силами, чудесами й знаменнями, які вчинив Бог через Нього серед вас, як і самі ви знаєте, Його, виданого за визначеним задумом і передзнанням Бога, ви взяли і, розіп’явши руками беззаконних, убили. Його Бог воскресив, розірвавши пута смерті, тому що їй неможливо було втримати Його. Бо Давид каже про Нього: Бачив я Господа завжди перед собою, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся. Тому звеселилося моє серце, і зрадів мій язик, і також моя плоть спочиватиме в надії, що Ти не залишиш моєї душі в пеклі і не даси Своєму Святому побачити тління. Ти відкрив мені шляхи життя, Ти наповниш мене радістю перед Твоїм лицем. Мужі-браття! Дозвольте мені сміливо сказати вам про патріарха Давида, що він і помер, і був похований, і його гробниця в нас до цього дня. Будучи ж пророком і знаючи, що Бог клятвою поклявся йому підняти від плоду його стегон по плоті Христа і посадити на його престолі, він, передбачивши, сказав про воскресіння Христа, що не залишилась Його душа в пеклі і Його плоть не побачила тління. Цього Ісуса Бог воскресив, свідками чого ми всі є. Тож Він, бувши піднесений правицею Божою і отримавши від Отця обітницю Святого Духа, вилив те, що ви самі зараз бачите й чуєте. Адже Давид не схóдив на небо, а сам каже: Сказав Господь моєму Господу: Сиди праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів підніжком для Твоїх ніг. Тож хай твердо знає весь дім Ізраїля, що Бог зробив Його і Господом, і Христом — цього Ісуса, Якого ви розіп’яли. Почувши це, вони були вражені в саме серце і сказали Петру та іншим апостолам: Що нам робити, мужі-браття? Петро сказав їм: Покайтесь, і хай охреститься кожен з вас в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів, і ви отримаєте дар Святого Духа. Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко, кого тільки покличе Господь, наш Бог. І багатьма іншими словами він свідчив і вмовляв, кажучи: Спасайтесь від цього зіпсованого роду! Тоді ті, що радо прийняли його слово, охрестилися, і приєдналося в той день близько трьох тисяч душ.

Дiї 2:1-41 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має? А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим! Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! Бо не п’яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня, а це те, що пророк Йоіл передрік: І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть! І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму. Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім’я, той спасеться. Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте, Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп’яли та забили. Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла. Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався. Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії. Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! Ти дороги життя об’явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм! Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня. А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон, у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління. Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми! А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте. Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви! Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття? А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш. І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду! Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

Дiї 2:1-41 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Коли настав день П’ятидесятниці, усі вони були однодушно разом. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, і осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти. А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом. Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою. Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися? Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, юдеї і прозеліти, критяни й араби, — чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич! Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути? Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина. А Петро, ставши з одинадцятьма, підвищив свій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Нехай буде це вам відоме, — прислухайтеся до моїх слів! Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година дня. Але це те, що провістив пророк Йоіл: І буде останніми днями, — каже Бог, — Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юнаки видіння побачать, і вашим старцям будуть снитися сни. І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати. І дам чудеса на небі вгорі й ознаки на землі внизу: кров, вогонь і куряву диму. Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров, перш ніж прийде Господній день, великий та славний! І станеться, що кожний, хто покличе Господнє Ім’я, спасеться! Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, про Котрого вам засвідчив Бог могутніми проявами, чудесами й ознаками, які Бог учинив через Нього серед вас, як самі знаєте, Його, виданого згідно з Божим задумом і передбаченням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників; та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо не під силу було їй втримати Його. Давид говорить про Нього: Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він — праворуч мене, щоб я не похитнувся. Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє сповниться надією, бо Ти не залишиш душі моєї в аді й не даси Своєму Святому побачити тління. Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю присутності Своєї! Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж дотепер. Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою пообіцяв йому з його нащадків [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі, він пророче говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в аді, і тіло Його не побачить тління. Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. Отже, правицею Божою був Він вознесений, обітницю Святого Духа одержав від Отця і вилив те, що ви бачите і чуєте. Давид не піднявся на небо, бо сам говорить: Сказав Господь Господу моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги! Тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив Його Бог — Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли! Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати? А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа! Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь, Бог наш! Багатьма іншими словами він свідчив та заохочував їх, кажучи: Спасайтеся від цього лукавого роду! Отже, вони, прийнявши [з любов’ю] його слово, охрестилися; і приєдналися до них того дня зо три тисячі душ.

Дiї 2:1-41 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі. І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли. І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них. І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти. Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом. Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють. Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї? Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились, Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї, і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї, Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже? Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути? Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались. Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє. Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня. А єсть се, що промовив пророк Йоіл: І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся; і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть. І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землї: кров і огонь і димову куряву. Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний. І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся. Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте, Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили. Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї. Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся. Тим звеселилось серце моє, і зрадїв язик мій; ще ж і тїло моє оселить ся в надїї. Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння. Обявив єси менї дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм. Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня. Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тїлу підійме Христа сидїти на престолї його, предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння. Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки. Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте. Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх. Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли. Почувши ж се, помякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати? Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа. Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш. І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла. Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.