Дiї 13:13-52
Дiї 13:13-52 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму. А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте! Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні! Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього, і літ із сорок Він їх годував у пустині, а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними, майже що по чотириста й п’ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав. А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років. А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде. За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві, як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння. А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв’язати ремінця від узуття Його я недостойний. Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього. Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом, і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. Але Бог воскресив Його з мертвих! Він з’являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми. І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам! А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова. А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось. Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі! А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. І ширилось Слово Господнє по цілій країні. Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію. А учні сповнялися радощів і Духа Святого.
Дiї 13:13-52 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Павло з супутниками відпливли з Пафоса й прибули до Перґи Памфилійської. Іоан Марко залишив їх і повернувся до Єрусалиму. А вони вирушили далі з Перґи до Антиохії Пісідійської. У суботу Павло й Варнава прийшли до синагоги й сіли там. Після читання Закону Мойсея й книг пророків старші синагоги послали по них, переказуючи: «Браття, якщо маєте ви слова підтримки до людей, то кажіть, будь ласка». Тоді Павло встав, подав знака рукою і промовив: «Народе ізраїльський і ви, погани, які поклоняються істинному Богу, слухайте. Бог народу ізраїльського обрав наших предків і звеличив їх під час перебування в землях Єгипетських, та Своєю всемогутньою рукою Він вивів їх із тієї країни. Протягом добрих сорока років Він терпів наш народ у пустелі. Він знищив сім народів у країні Ханаанській, а землі їхні віддав у володіння ізраїльському народові на чотириста п’ятдесят років. А після цього Бог дав нашому народові суддів аж до часів пророка Самуїла. Після цього ізраїльтяни попросили дати їм царя. Бог дав їм Саула, сина Кіша з роду Веніаминового, який правив близько сорока років. Після його зміщення Бог підніс Давида, щоб той був їхнім царем. Бог так говорив про нього: „Давид, син Єссея — такий чоловік, який Мені подобається. Він робитиме все, що Я бажатиму від нього”. З його, Давидового, роду Бог, як і обіцяв, привів до Ізраїлю Спасителя Ісуса. А ще перед Його приходом Іоан проголосив для всіх людей ізраїльських хрещення на покаяння. Завершивши свою справу, Іоан сказав: „Ким ви мене вважаєте? Я — не Христос. Але Тому, Хто прийде за мною, я не гідний навіть розв’язати ремінці Його сандалій”. Браття, сини Авраамового роду, і ви, погани, які поклоняються Богу, це ж до нас звернене те Послання про спасіння. Мешканці Єрусалиму та їхні правителі не впізнали Христа, й засудили Його. Тим самим справдилися слова пророків, котрі читають щосуботи. І хоч вони не могли знайти ніяких підстав для винесення смертного вироку, вони попросили Пилата вбити Ісуса. Виконавши все, що було про Нього сказане у Святому Писанні, вони зняли Його з хреста й поклали в могилу. Але Бог воскресив Його з мертвих! Протягом багатьох днів з’являвся Він тим, хто супроводжував Його в мандрах з Ґалилеї до Єрусалиму. І сьогодні вони — Його свідки нашому народу. Ми оповідаємо вам Благовість: те, що Бог обіцяв нашим предкам, Він здійснив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса з мертвих. Ось що написано в другому Псалмі: „Ти Мій Син; Сьогодні Я став Твоїм Батьком”. І як Бог воскресив Його з мертвих, щоб Він ніколи не повернувся у тлін, то сказав так: „Я дам вам святе й вірне благословення, яке обіцяв Давидові”. Також і в іншому місці Він сказав: „Ти не даси Своєму Святому зазнати тління”. Адже Давид служив волі Божій свого часу, а потім помер. Він був похований зі своїми предками, й зазнав тління. А той, Кого Бог воскресив із мертвих, тління не зазнав. Тож, браття, ви мусите знати, що через Нього дано вам прощення гріхів, і через Нього кожен, хто вірить, буде виправданий від усього, від чого не міг виправдатися через Закон Мойсея. Отже, пильнуйте, щоб із вами не сталося того, про що писали пророки: „Слухайте, ви, хто сумніваються, дивуйтеся і гиньте, бо в ваші дні таке Я роблю, у що ви ніколи не повірите, навіть якби вам хтось розповів”». Коли Павло й Варнава йшли з синагоги, люди почали просити їх, щоб наступної суботи вони знову прийшли й розповіли їм більше про все це. А коли з синагоги всі розійшлися, то чимало юдеїв і побожних новонавернених у юдаїзм подалися за Павлом і Варнавою. Апостоли розмовляли з ними й переконували їх не полишати віри в Божу милість. Наступної суботи мало не все місто зійшлося послухати Слово Господа. Коли юдеї побачили юрмиська людей, серця їхні сповнилися заздрощів. Вони почали сперечатися з Павлом і ображати його. А Павло та Варнава відважно промовляли: «Так було необхідно, щоб Слово Боже спершу було звернене до вас. Але ж ви відштовхнули його, вирішивши, що не гідні вічного життя. Тож ми й звертаємося до поган. Так наказував нам Господь: „Я зробив Тебе світлом для поган, щоб Ти міг нести спасіння у всі кінці землі”». Почувши це, погани зраділи й почали славили Слово Господнє. І ті, кому було призначене життя вічне, повірили. Слово Господнє поширювалося по всіх навколишніх землях. Але юдеї підбурили впливових побожних жінок і найважливіших людей міста, і ті почали переслідування проти Павла та Варнави, й вигнали їх з цих земель. Тоді апостоли обтрусили порох зі своїх ніг проти цих людей і вирушили в Іконію. А учні сповнилися втіхи й Духа Святого.
Дiї 13:13-52 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Відпливши з Пафа, ті, що були з Павлом, припливли в Пергію Памфілійську; та Іоан залишив їх і повернувся в Єрусалим. Вони ж, пройшовши від Пергії, прийшли в Антіохію Пісідійську і, в суботній день увійшовши в синагогу, сіли. Після читання Закону й Пророків, начальники синагоги послали сказати їм: Мужі-браття, якщо у вас є слово повчання до народу, то скажіть. Павло встав і, давши рукою знак, сказав: Мужі ізраїльські і ви, що боїтеся Бога, послухайте! Бог цього народу Ізраїля вибрав наших отців, і підніс цей народ під час перебування в землі Єгипетській, і з піднесеною рукою вивів їх із неї, і близько сорока років годував їх у пустелі. І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину їхню землю. І після цього близько чотирьохсот п’ятдесяти років давав їм суддів до пророка Самуїла. Потім вони попросили царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіса, чоловіка з племені Веніаміна, на сорок років. Усунувши його, Він поставив їм царем Давида, про якого й сказав, засвідчивши: Я знайшов Давида, сина Єссея, чоловіка Собі по серцю, який виконає всі Мої бажання. З його нащадків Бог за обітницею підняв Ізраїлю Спасителя Ісуса. Перед Його приходом Іоан проповідував хрещення покаяння всьому народу Ізраїля. Коли ж Іоан закінчував свій шлях, то сказав: За кого ви вважаєте мене? Я не Той. Але ось іде за мною Той, Кому я не гідний розв’язати сандалі на ногах. Мужі-браття, сини роду Авраама і ті серед вас, хто боїться Бога! Вам послане слово цього спасіння. Бо мешканці Єрусалима і їхні начальники, не впізнавши Його і не зрозумівши висловлювань пророків, які читаються кожної суботи, виконали їх, засудивши Його. І не знайшовши в Ньому ніякої причини для смерті, просили Пілата вбити Його. Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли Його з дерева і поклали в гробницю. Та Бог воскресив Його з мертвих, і Він упродовж багатьох днів з’являвся тим, що прийшли з Ним із Галілеї в Єрусалим, які є Його свідками перед народом. І ми благовістимо вам обітницю, дану нашим отцям, що Бог виконав її нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій, Я сьогодні народив Тебе. А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не повернеться в тління, то про це так сказав: Я дам вам незмінні милості Давида. Тому і в іншому псалмі сказано: Ти не даси Своєму Святому побачити тління. Адже Давид, послуживши у своєму роді задуму Божому, спочив, і приєднався до своїх отців, і побачив тління. А Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління. Тож нехай буде відомо вам, мужі-браття, що через Нього звіщається вам прощення гріхів. І в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсея, виправдовується Ним кожен, хто вірує. Тому стережіться, щоб не спіткало вас сказане у пророків: Подивіться, зневажники, подивуйтесь і зникніть, бо Я роблю діло в ваші дні, діло, якому ви не повірите, якщо хтось розповість вам. Коли ж вони виходили з іудейської синагоги, то язичники благали, щоб ці слова говорилися їм у наступну суботу. Коли ж зібрáння розійшлося, то багато хто з іудеїв і побожних прозелітів пішли за Павлом і Варнавою, які, говорячи з ними, умовляли їх пробувáти в благодаті Божій. У наступну суботу майже все місто зібралося, щоб послухати слово Боже. Та іудеї, побачивши народ, наповнилися заздрістю і стали заперечувати те, що говорив Павло, заперечуючи й лихословлячи. Тоді Павло й Варнава сміливо сказали: Вам першим необхідно було проповідувати слово Боже, та оскільки ви відкидаєте його і вважаєте себе негідними вічного життя, то ось ми повертаємося до язичників. Бо так заповів нам Господь: Я поставив Тебе світлом для язичників, щоб Ти був спасінням до краю землі. Язичники ж, чуючи це, раділи й прославляли слово Господнє, і увірували всі, що були призначені для вічного життя. І слово Господнє поширювалося по всій країні. Та іудеї підбурили побожних і поважних жінок і перших чоловіків міста, і ті підняли гоніння на Павла й Варнаву і вигнали їх зі своїх меж. Вони ж, обтрусивши на них пил зі своїх ніг, пішли в Іконію. А учні наповнювалися радістю і Святим Духом.
Дiї 13:13-52 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму. А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали. А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте! Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні! Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього, і літ із сорок Він їх годував у пустині, а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними, майже що по чотириста й п’ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав. А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років. А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде. За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві, як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння. А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв’язати ремінця від узуття Його я недостойний. Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього. Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом, і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його. Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали. Але Бог воскресив Його з мертвих! Він з’являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми. І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив. Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам. І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий. Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене: Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам! А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова. А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій. А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова. Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати. Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось. Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі! А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували. І ширилось Слово Господнє по цілій країні. Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі. Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію. А учні сповнялися радощів і Духа Святого.
Дiї 13:13-52 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Відпливши з Пафи, ті, хто був з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Іван же, відлучившись від них, повернувся в Єрусалим. Вийшовши з Пергії, вони прибули до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в суботній день, сіли. Після читання Закону й Пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: Брати, якщо є у вас слово потіхи для людей, говоріть! Підвівшись і давши знак рукою, Павло сказав: Мужі ізраїльські й ви, хто боїться Бога, слухайте! Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв народ, який перебував у Єгипетській землі, могутньою рукою вивів їх із неї. І сорок років годував їх у пустелі. Підкоривши сім народів у Ханаанській землі, дав їм у спадщину їхню землю — майже через чотириста п’ятдесят років. А після цього дав суддів — до пророка Самуїла. Потім просили царя — і Бог дав їм Саула, сина Киса, мужа з племені Веніамина, — на сорок років. Відкинувши його, Він поставив їм царем Давида, якому засвідчив і сказав: Знайшов Я Давида, сина Єссея, людину Мого серця, — він виконає всі Мої наміри! З його потомства Бог за обітницею дав Ізраїлеві Спасителя Ісуса. Іван перед Його приходом проповідував хрещення на покаяння всьому ізраїльському народові. А коли Іван завершував свій шлях, то сказав: За кого ви мене вважаєте? Це не я! Але йде за мною Той, Якому я не гідний розв’язати ремінця від взуття! Мужі-брати, сини Авраамового роду, і ті між вами, хто боїться Бога, вам послано слово спасіння. Бо ті, хто живе в Єрусалимі, і їхні правителі не зрозуміли цього і, засудивши Його, виконали слова пророків, які читаються щосуботи. Не знайшовши жодної вини, вартої смертної кари, попросили Пилата стратити Його. Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли з дерева й поклали до гробниці. Та Бог воскресив Його з мертвих! Він багато днів з’являвся тим, які пішли з Ним з Галилеї в Єрусалим, які нині і є Його свідками перед людьми. І ми благовістимо вам ту обітницю, яка була дана батькам; Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: Ти — Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. А що Він воскресив Його з мертвих, що вже більше не повернеться в тління, так сказав: Я дам вам справжні святощі Давида! Тому і в іншому місці говорить: Ти не даси Своєму Святому побачити тління. А Давид, послуживши своєму родові, з Божої волі заснув і прилучився до своїх батьків, — і побачив тління. Але Той, Кого Бог воскресив, — не побачив тління. Тому нехай буде відомо вам, мужі-брати, що через Нього звіщається вам прощення гріхів і всього, від чого ви не могли оправдатися Законом Мойсея, — у цьому кожний, хто вірить, оправдується. Стережіться, щоб не прийшло [на вас] сказане в пророків: Дивіться, глумителі, дивуйтеся і зникніть, бо справу роблю за днів ваших, — справу, в яку ви не повірите, якщо хтось і розкаже вам! Коли виходили вони [з юдейської синагоги, язичники] просили, щоб наступної суботи говорити їм ці ж слова. Як розійшлися із синагоги, багато з юдеїв і богобоязні прозеліти пішли за Павлом і Варнавою. Ті, говорячи до них, переконували їх перебувати в Божій благодаті. А наступної суботи майже все місто зібралося, щоби послухати Господнє Слово. Коли юдеї побачили натовп, то сповнилися заздрістю і заперечували те, що говорив Павло, [сперечалися і] хулили. Та, набравшись відваги, Павло і Варнава сказали: Треба було в першу чергу вам проповідувати Боже Слово, оскільки ж ви відкинули Його і самі себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємося до язичників. Бо так заповів нам Господь: Поставив Я Тебе як світло язичникам, щоб Ти був для спасіння аж до краю землі! Чуючи це, язичники раділи і прославляли Господнє Слово; і повірили ті, хто був призначений для вічного життя. І Слово Господнє ширилося по всій країні. А юдеї підбурили побожних і шляхетних жінок та визначних громадян, і почали переслідувати Павла й Варнаву, і вигнали їх зі своєї території. Вони ж, обтрусивши на них пил з ніг, прийшли до Іконії. А учні сповнювалися радістю і Духом Святим.
Дiї 13:13-52 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим. Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали. Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте. Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте: Бог народу Ізраїлського вибрав отцїв наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї. І до сорока лїт годував їх у пустинї. А зруйнувавши сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх. А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддїв до Самуїла пророка. А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Беняминового, на сорок лїт. А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою. Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса, перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому. Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати. Мужі брати, синове роду Авраамового, і всї богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано. Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що-суботи, сповнили їх, осудивши Його, і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його. Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі; Бог же воскресив Його з мертвих. Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми. А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям, що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе. А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт. Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння. Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє; Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння. Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся; і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся. Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків: Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам. Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї. Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій. А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже. Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили. Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган. Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї. Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя. Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї. Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх. Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию. Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.