Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим. Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали. Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте. Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте: Бог народу Ізраїлського вибрав отцїв наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї. І до сорока лїт годував їх у пустинї. А зруйнувавши сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх. А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддїв до Самуїла пророка. А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Беняминового, на сорок лїт. А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою. Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса, перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому. Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати. Мужі брати, синове роду Авраамового, і всї богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано. Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що-суботи, сповнили їх, осудивши Його, і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його. Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі; Бог же воскресив Його з мертвих. Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми. А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям, що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе. А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт. Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння. Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє; Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння. Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся; і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся. Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків: Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам. Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї. Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій. А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже. Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили. Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган. Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї. Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя. Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї. Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх. Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию. Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.
Біблія
Біблія для діточок
