2-а царiв 4:8-17
2-а царiв 4:8-17 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталося певного дня, і прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб. І сказала вона до чоловіка свого: Ось я познала, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий. Зробім же малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника. І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди. Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там. І сказав він до свого слуги Ґехазі: Поклич оцю шунамітянку! І той покликав її, і вона стала перед ним. І сказав він до нього: Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тобі за це? Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська? А вона відказала: Ні, я сиджу серед народу свого! І сказав він: Що ж зробити їй? А Ґехазі відказав: Та вона не має сина, а чоловік її старий. А він сказав: Поклич її. І він покликав її, і вона стала при вході. І він сказав: На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина! А вона відказала: Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці! Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей.
2-а царiв 4:8-17 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Якось Еліша пішов до Шунема. Там одна багата жінка запросила його до себе поїсти. Відтоді хоч коли б він бував у тих місцях, він заходив до неї поїсти. Вона сказала своєму чоловікові: «Я знаю, що цей чоловік, який часто приходить, святий Божий чоловік. Влаштуймо йому кімнатку на даху! Занесем туди ліжко, стіл, стілець і світильник для нього. Тоді він може залишатися там, коли приходитиме до нас». Одного разу коли Еліша прийшов, він піднявся до своєї кімнатки й ліг спочити. Він попросив слугу Ґегазі: «Поклич шунамитянку». Той покликав її, і вона стала перед ним. Еліша сказав йому: «Передай їй ось що: „Ти подбала про нас. А що можна зробити для тебе? Може, щось попросити від твого імені в царя чи командуючого військом?”» Вона відповіла: «Я живу серед свого народу і тому мені нічого не бракує». «Що можна для неї зробити?» — спитав Еліша. Ґегазі відповів: «У неї немає сина, а її чоловік уже старий». Тоді Елішав наказав: «Поклич її!» Слуга погукав її, і вона з’явилася на порозі кімнати. «Десь у цей час наступного року, — сказав Еліша, — ти триматимеш на руках сина». «Ні, мій пане-володарю, — заперечила вона. — Не вводь свою рабиню в оману, Божий чоловіче!» Але жінка таки завагітніла й наступного року о тій же порі народила сина, як і пообіцяв їй Еліша.
2-а царiв 4:8-17 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Настав день, і Елісей перейшов до Сумани, а там була славетна жінка, і вона примусила його попоїсти з ними. І бувало при нагоді, коли він приходив, то звертав туди їсти. І сказала жінка своєму чоловікові: Ось я пізнала, що цей чоловік, який постійно приходить до нас, — Божий святець. Тож зробімо йому горішню кімнату, мале місце, і поставимо йому там ліжко, стіл, крісло і свічник. І буде, коли він заходитиме до нас, то заверне туди. Настав день, і він зайшов туди і звернув до верхньої кімнати, і спав там. І він сказав своєму слузі Ґіезієві: Поклич мені цю соманітянку. І той покликав її, і вона стала перед ним. А Елісей сказав йому: Скажи їй: Ось ти здивувала нас усім цим дивом. Що потрібно тобі зробити? Чи є в тебе слово до царя, чи до командувача армії? Вона ж сказала: Я живу серед мого народу. А він сказав: Що треба для неї зробити? І Ґіезій, його слуга, сказав: І справді в неї сина немає, а її чоловік старий. Тож він її покликав, і вона стала біля дверей. І сказав їй Елісей: У цей час, як прийде пора, ти будеш жива і обніматимеш сина! Вона ж відповіла: Ні, мій володарю, не обмани твоєї рабині! І жінка завагітніла, і народила сина в той час, як прийшла пора, будучи живою, — як сказав їй Елісей.
2-а царiв 4:8-17 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Одного дня прийшов Елисей в Сунам. Там жила багата женщина, й запросила його, в неї трапезувати. От він що-разу, як ійде було мимо, заверне туди попоїсти. І каже вона раз чоловікові: От я постерегаю, що сей Божий чоловік, що попри нас проходить, є сьвятий. Змуруймо ж невеличку верхню сьвітлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільчика й каганець, щоб, як зайде коли, так і притулився там. Одного дня прийшов він ізнов, і зайшов у верхню сьвітличку та й відпочивав там; І звелїв слузї свойму Гієзієві: Поклич сюди тую Сунамійку. І покликав той її, й прийшла вона до його. І звелїв йому: Скажи лишень їй: Оце ти так дбаєш про нас; що ж би вчинив я про тебе? Може треба перемовитись за тебе з царем або з гетьманом? Та вона відказала: Нї, я живу собі серед мого люду. І спитав він: Що ж би таке про неї вчинити? Відказав Гієзій: Та ось, сина в її нема, чоловік же її старий. І звелїв він: Поклич її близче. Той кликнув її, й ввійшла вона в двері. І сказав він: Через рік о сїм часї держати меш на руках синка. Вона ж каже: Ой нї, добродїю, чоловіче Божий! не обманюй служебки твоєї! І завагонїла женщина й породила о тім часї другого року сина, як заповів їй Елисей.