2 Книга Царів 4:8-17

Якось Еліша пішов до Шунема. Там одна багата жінка запросила його до себе поїсти. Відтоді хоч коли б він бував у тих місцях, він заходив до неї поїсти. Вона сказала своєму чоловікові: «Я знаю, що цей чоловік, який часто приходить, святий Божий чоловік. Влаштуймо йому кімнатку на даху! Занесем туди ліжко, стіл, стілець і світильник для нього. Тоді він може залишатися там, коли приходитиме до нас». Одного разу коли Еліша прийшов, він піднявся до своєї кімнатки й ліг спочити. Він попросив слугу Ґегазі: «Поклич шунамитянку». Той покликав її, і вона стала перед ним. Еліша сказав йому: «Передай їй ось що: „Ти подбала про нас. А що можна зробити для тебе? Може, щось попросити від твого імені в царя чи командуючого військом?”» Вона відповіла: «Я живу серед свого народу і тому мені нічого не бракує». «Що можна для неї зробити?» — спитав Еліша. Ґегазі відповів: «У неї немає сина, а її чоловік уже старий». Тоді Елішав наказав: «Поклич її!» Слуга погукав її, і вона з’явилася на порозі кімнати. «Десь у цей час наступного року, — сказав Еліша, — ти триматимеш на руках сина». «Ні, мій пане-володарю, — заперечила вона. — Не вводь свою рабиню в оману, Божий чоловіче!» Але жінка таки завагітніла й наступного року о тій же порі народила сина, як і пообіцяв їй Еліша.

Безплатні плани читання та молитовні роздуми до 2 Книга Царів 4:8-17