2-а царiв 3:1-27

Поділитись

2-а царiв 3:1-27 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Йорам, син Агава, став ізраїльським царем у Самарії на вісімнадцятий рік правління Єгошафата, царя Юдеї, а царював він протягом дванадцяти років. І робив він недобрі справи в очах Господніх, але не так, як його батько чи мати. Він позбувся священного каменя Ваала, встановленого його батьком. Однак він і далі коїв ті ж гріхи, що Єровоам, син Невата, вводячи Ізраїль у ті ж самі смертельні гріхи. Йорам від них не відступився. У той час Меша, моавський цар, займався розведенням овець і постачав царю Ізраїлю сто тисяч ягнят та вовну зі ста тисяч баранів. Але після смерті Агава моавський цар збунтувався проти ізраїльського царя. Тому цар Йорам підняв на ноги весь Ізраїль і вирушив у похід із Самарії. Він також відправив таке послання Єгошафату, царю Юдеї: «Проти мене повстав цар Моаву. Чи виступиш ти зі мною проти нього?» «Так, я пристану до тебе, — відповів той. — Я такий, як і ти, мій народ, як твій народ, мої коні, як твої коні». «Яким шляхом ми підемо на моавійців?» — запитав він. «Через Едомську пустелю», — відповів той. От і вирушив на війну цар Ізраїлю разом з царями Юдеї та Едома. Пройшовши в обхід сім днів, вони залишилися без води не тільки для тварин, а й для війська. «Як же так, — вигукнув цар Ізраїлю. — Невже Господь зібрав нас, трьох царів, тільки для того, щоб віддати Моаву?» Але Єгошафат запитав: «Чи немає серед нас Господнього пророка, аби ми могли через нього довідатися в Господа?» Один із урядовців ізраїльського царя відповів: «Тут є Еліша, син Шафата. Йому доводилося зливати на руки Іллі». Єгошафат сказав: «З ним слово Господнє». Тож зійшли до нього цар Ізраїлю, Єгошафат та цар Едома. Еліша сказав цареві Ізраїлю: «Чого ти від мене хочеш? Іди до пророків батька свого і до пророків матері». «Ні, — не погодився цар Ізраїлю. — Адже Господь зібрав нас, трьох царів, щоб передати в руки Моава». Еліша промовив: «Присягаюся життям Господа Всемогутнього, Якому я служу, що якби я не поважав Єгошафата, юдейського царя, я і не глянув би на тебе, не помітив би тебе. А нині приведи до мене гусляра». Гусляр заграв, і на Елішу зійшла сила Господня. Еліша промовив: «Ось що говорить Господь: „Викопай у долині ями”. Господь каже таке: „Не побачите ви ні вітру, ні дощу, але вся долина наповниться водою. Нап’єтеся і ви, і худоба ваша й інші тварини. Для Господа це не важко. Він також передасть вам Моав. Ви здолаєте всі укріплені міста, ви здолаєте кожне важливе поселення. Ви повирубуєте всі добрі дерева, зупините всі джерела, знищите кожне родюче поле, закидавши камінням”». Наступного ранку, якраз у час принесення пожертви сталося те, що Господь обіцяв: з боку Едома потекла вода! Земля наповнилася водою. Ось уже всі моавійці дізналися, що царі пішли на них війною, тому кожен чоловік: молодий і старий — всі, хто міг тримати зброю в руках, вирушили в похід і стали на кордоні. Коли вони прокинулися вранці, сонце вже віддзеркалювалося в воді. Моавійцям, які стояли неподалік, вода здалася червоною, мов кров. «Це кров! — Загукали вони. — Ті царі, мабуть, пересварилися й повбивали одне одного. Вперед, моавійці, по здобич!» Але тільки-но моавійці підступили до ізраїльського табору, ізраїльтяни вискочили й кинулися на них, а ті — навтіч. Ізраїльтяни ж загарбали землі й рубали моавійців. Вони знищили міста, позакидали камінням усі родючі поля, загатили всі джерела й позрубували всі добрі дерева. Лише в Кір-Гарешеті не розібрали каміння, але воїни з пращами оточили місто й напали на нього. Коли цар Моава зрозумів, що він програє битву, він зібрав сімсот воїнів з мечами, щоб прорватися до царя Едома, але вони не змогли. Тоді він покликав свого первістка, який мав стати царем після нього, й приніс його в жертву всеспалення на міському валу. Лють на Ізраїль була великою. Ізраїльтяни відступили й повернулися на свої землі.

2-а царiв 3:1-27 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років. І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати його, він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його. Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них. А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів. І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя. І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля. І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву? А той відказав: Вийду. Я як ти, мій народ як твій народ, мої коні як твої коні! І сказав: Котрою дорогою підемо? А той відказав: Дорогою едомської пустині. І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них. І сказав Ізраїлів цар: Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава. І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі. І сказав Йосафат: Слово Господнє з ним! І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський. І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А Ізраїлів цар відказав йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава. І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе. А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука, і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою! Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба. Та буде цього мало в Господніх очах, і Він видасть і Моава в вашу руку. І ви поб’єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру полеву ділянку завалите камінням. І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою. А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі. І повставали вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров. І казали вони: Це кров, рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве! І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян, а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його. І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг. І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І повстав великий гнів на Ізраїля, і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.

2-а царiв 3:1-27 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Йорам, син Ахава, зацарював в Ізраїлі у вісімнадцятому році Йосафата, царя Юди, і царював дванадцять років. І він чинив зло в Господніх очах, тільки не так, як його батько, і не так, як його мати, і повалив стовпи Ваала, які зробив його батько. Лише пристав до гріха Єровоама, сина Навата, який привів Ізраїля до гріха, — не відступив від нього. І Моса, цар Моава, був нокедом і повертав цареві Ізраїля на початку кожного року сто тисяч ягнят і сто тисяч баранів із вовною. І сталося, що після смерті Ахава, цар Моава відкинув царя Ізраїля. І вийшов цар Йорам у той день із Самарії, і порахував Ізраїля. Пішов і відіслав до Йосафата, царя Юди, кажучи: Цар Моава зрадив мене. Чи не підеш зі мною на війну проти Моава? І він сказав: Піду! Як мені, — так тобі, як мій, — так і твій народ, як мої коні, — так і твої коні. І сказав: Якою дорогою піду? А той відказав: Дорогою пустелі Едома. Пішов цар Ізраїля, цар Юди і цар Едома, і йшли вони сім днів обхідною дорогою, і не було води для обозу і для худоби, яка йшла з ними. І сказав цар Ізраїля: Ох! Адже закликав Господь трьох царів, які ходять, аби видати їх у руку Моава. Та Йосафат запитав: Чи немає тут Господнього пророка? Тож запитаємо в Господа за нього! І відповів один зі слуг царя Ізраїля, кажучи: Тут Елісей, син Сафата, який зливав воду на руки Іллі. І сказав Йосафат: На ньому є Господнє слово. Тож цар Ізраїля і Йосафат, цар Юди, і цар Едома прийшли до нього. А Елісей промовив до царя Ізраїля: Що мені й тобі? Іди до пророків твого батька! Та цар Ізраїля сказав йому: Чи не замкнув Господь трьох царів, щоб видати їх у руки Моава? І сказав Елісей: Нехай живе Господь сил, перед Яким я стою! Якщо б я не приймав обличчя Йосафата, царя Юди, я не поглянув би на тебе і не побачив би тебе. Тепер же візьми мені співця. І сталося, коли заспівав співець, на ньому була Господня рука, і він сказав: Так говорить Господь: Зробіть до цього потоку рови за ровами! Адже так говорить Господь: Не побачите вітру і не побачите дощу, а цей потік наповниться водою, і питимете ви, ваше надбане і ваша худоба. І це легким є в Господніх очах, і видам Моава у ваші руки, і поб’єте всяке укріплене місто, кожне добре дерево повалите і загатите всі джерела води і камінням зробите непридатною всяку добру ділянку. І сталося вранці, коли підносилася жертва, аж ось води йшли з дороги Едома, і земля наповнилася водою. І весь Моав почув, що царі пішли воювати з ними, і закричали всі підперезані поясом і вище, і стали на границі. І прокинулися вранці, а сонце зійшло над водами. І Моав побачив напроти червоні, наче кров, води. Тож вони сказали: Це кров меча, бо воювали царі, і кожний побив свого ближнього! Тож тепер — на здобич, Моаве! І вони ввійшли до табору Ізраїля. А Ізраїль піднявся, і вони побили Моава, і ті втекли з-перед них. І ввійшли, входячи і б’ючи Моава, і знищили міста. А на всяку добру ділянку мужі накидали каміння, наповнили її, загатили всяке джерело води і повалили всяке добре дерево, аж доки більше не залишалося скиненого каміння стіни. І оточили землю ті, які стріляли з пращі, і побили її. І цар Моава побачив, що скріпилася над ним війна, і взяв із собою сімсот чоловік, які носять меч, щоб пробитися до царя Едома, та вони не змогли. І він узяв свого первородного сина, який би зацарював замість нього, і приніс його як всепалення на стіні. І в Ізраїлі виникло велике замішання, і вони відійшли від нього, і повернулися у свою землю.

2-а царiв 3:1-27 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Йорам Ахабенко зробивсь царем Ізрайлевим у Самариї у вісїмнайцятому роцї Йосафатовому, царя Юдиного, та й царював дванайцять год. І чинив він таке, що було Господеві не до вподоби, однакже не так, як його батько й мати, бо він звалив стовпи Баалові, що поставляв отець його; Та все ж держався він твердо гріхів Еробоама Набатенка, що доводив до них Ізраїля, і не покидав їх. Меса ж, царь Моабіїв, мав великі стада й вистачав цареві Ізрайлевому раз-по-раз по сотнї тисяч овець і по сотнї тисяч баранів із рунами. Як же вмер Ахаб, відпав царь Моабійський від царя Ізрайлевого. І вирушив царь Йорам того часу з Самариї та й перегледїв усього Ізраїля; А Йосафатові, цареві Юдиному, повелїв з'ясити: Царь Моабіїв одпав од мене; чи не схочеш ійти зо мною воювати Моабіїв? Той відказав: Добре! Як ти, так і я; як твій люд, так і мій; як твої конї, так і мої конї. І питає він: По якій дорозї двинемо? Відказав: По дорозї через степ Едомський. От і двинули царь Ізрайлїв, царь Юдейський і царь Едомський, і йшли вони обходом сїм день, і не стало води війську й скоту, що йшов за ними. І промовив царь Ізрайлїв: Ой лишенько! скликав Господь сї три царі докупи, щоб їх подати Моабові на поталу. Йосафат же каже: Чи нема тут якого пророка Господнього, щоб нам поспитати Господа через його? І відказав один ізміж слуг царя Ізрайлевого: Є тут Елисей Сафатенко, що (вслуговуючи) подавав Ілиї воду на руки. І каже Йосафат: У сього є слово Господнє. От і пійшли до його царь Ізраїлський, та Йосафат, та царь Едомський. Елисей ж сказав цареві Ізрайлевому: Що між мною й тобою? Іди до пророків отця твого та до пророків матері твоєї. Царь же Ізрайлїв каже йому: Чи вже ж Господь скликав сї три царі, щоб їх подати Моабові на поталу? І рече Елисей: Так певно, як живе Господь Саваот, що в його службі стою, коли б я не вважав на Йосафата, царя Юдиного, так на тебе я б не споглянув і не позирнув. Тепер же покличте менї грача на гуслах. І як той дзвонив у струни, найшла на його рука Господня. І він промовив: Тако глаголе Господь: Копайте по сїй долинї рови за ровами; Так бо глаголе Господь: Не бачити мете нї вітру, нї дощу, а ся долина сповниться водою, так що й ви й скотина ваша пити мете; Та се ще мала річ у Господа: він подасть вам і Моабіїв на поталу, І ви збурите всї утверджені городи й всї головні городи, позрубуєте всї плодющі дерева, позабиваєте всї криничні джерела, й всяке добре поле попсуєте каміннєм. І ось на завтра уранцї, о тій добі, як приносять хлїбову жертву, ринула разом вода дорогою Едомською, й земля сповнилась водою. Як довідалися ж Моабії, що царі наступають їх воювати, то й скликали всїх, що годились до зброї, та й уставились на гряницї. Уранцї ж рано, як сонце заблисло над водою, показалась Моабіям вода червоною наче кров. І гукали вони: Се кров! Певно царі вдарили один на одного та й зробили різанину проміж себе. Нуже тепер на здобич, Моабії! І наближилися до Ізраїлського табору. І вирушили Ізрайлитяне та й ударили на Моабіїв так, що ті кинулись навтеки перед ними; вони ж усе вганяли за ними та й побили Моабіїв. І поруйнували городи, усе ж добре поле попсували, кидаючи кожен чоловік по каменеві, й позабивали всї водяні джерела, та й повирубували все плодюще дерево, так що тільки каміннє осталось в Кир-Харешетї. А пращовики обступили та й зруйнували його. І побачив царь Моабійський, що мусить полягти в бою, й взяв із собою сїмсот чоловіка взброєних мечами, щоб пробитись до царя Едомського; та не вдалось їм се. І взяв він свого перворідня, що мав царювати після його, та й принїс його у всепаленнє на мурі. Се роздратувало так Ізраїля, що вони відступились від його та й вернулись у свою землю.