2-е до коринтян 8:1-24
2-е до коринтян 8:1-24 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
А зараз, брати і сестри, ми хочемо, щоб ви знали про Божу милість, даровану церквам Македонії. Що я маю на увазі? Хоч вони були суворо випробувані у скорботах своїх, та мають безмежну радість. Незважаючи на свою глибоку вбогість, вони багаті щедрістю своєю. Я можу засвідчити, що вони давали, скільки могли, і навіть більше того зі своєї доброї волі. Вони невпинно і настійливо благали нас про милість разом з ними служити Божим людям. Вони давали зовсім не так, як ми чекали того: сперш ніж віддати гроші, вони віддали себе Господу і нам, бо так волів Всевишній. Тому ми просили Тита, бо раз він почав свою милосердну працю для вас, то нехай вже й завершить її. Оскільки ви багаті всім: вірою, речами, знаннями, бажанням допомогти у всьому, нашою любов’ю до вас, тож будьте багатими і щедрими у праці для добра інших. Я вам не наказую, а завзяттям інших намагаюся випробувати щирість любові вашої. Бо ви знаєте милість Господа нашого Ісуса Христа, Який полишив Небесні багатства, та збіднів заради вас, щоб завдяки Його вбогості ви могли стати багатими. Така моя порада вам: минулого року ви не лише бажали першими віддати, а й перші робили це. Тож доведіть до кінця розпочате, щоб здійснилося повною мірою те, чого ви так прагли, й давайте від того, що маєте. Бо, якщо даєте з бажанням, то й дар приймається згідно з тим, що є, а не з тим, чого ви не маєте. Не треба, щоб іншим легше було, а вам стало важче, треба, щоб усім було однаково. Річ у тім, що ваш теперішній достаток має допомогти іншим у скруті. Щоб потім достаток іншого став у пригоді вам, коли матимете скруту. Так сказано у Святому Писанні: «Хто мав багато, той не мав надлишку, а хто мав мало, не мав нестатків». Дяка Богові, що дав Він серцю Тита таку ж дбайливість про вас, яку маємо ми. Він зважив на наше прохання і з великим бажанням іде відвідати вас зі своєї власної волі. Ми посилаємо з Титом нашого брата, якого вихваляють у всіх церквах за проповідування Доброї Звістки. До того ж його було обрано церквами супроводжувати нас у цій щедрій праці, якою ми керуємо для слави Самого Господа, і щоб виявити наше бажання допомогти. Ми намагаємося бути обережними і дбайливими, щоб ніхто не зміг дорікати тим, що ми маємо у розпорядженні такі великі гроші. Бо дбаємо про свою честь не тільки перед Господом, а й перед людьми. Ми посилаємо з ними також нашого брата, якого випробували багато разів і багато в чому. Він завжди прагне допомогти. А зараз, особливо прагне цього через велику довіру до вас. Щодо Тита, то він мій товариш і спільник у допомозі вам. Щодо інших наших братів, вони — повноважні представники церкви, бо вони приносять славу Христові. Тож засвідчіть їм свою любов. Покажіть, що ми заслужено пишаємося вами, і ми маємо на це підстави, щоб усі церкви побачили це.
2-е до коринтян 8:1-24 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Повідомляємо вам, брати, про благодать Божу, дану церквам Македонським, що у великому випробуванні скорботою їхня безмірна радість і їхня глибока бідність виразилися в багатстві їхньої щедрості. Бо вони добровільні по силі й понад силу (я свідок): вони з великим благанням просили нас, щоб ми прийняли дар і допомогу для служіння святим. Навіть не так, як ми сподівалися, а вони віддали самих себе насамперед Господу, а потім з волі Божої і нам. Так що ми попросили Тита, щоб як він почав, так і закінчив збирати у вас і цей дар. А як ви багаті усім: вірою, і словом, і знанням, і всякою старанністю, і своєю любов’ю до нас, — так щоб були багаті і цим даром. Кажу це не в якості наказу, а старанністю інших випробовую щирість і вашої любові. Бо ви знаєте благодать нашого Господа Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, збіднів ради вас, щоб ви через Його бідність стали багатими. І про це висловлюю думку, бо це корисно вам, які ще з минулого року почали не тільки робити, а й бажати. А тепер закінчіть і саме діло, щоб, як була охота бажати, так щоб було й закінчення з того, що маєте. Бо якщо є охота, то вона приймається залежно від того, хто скільки має, а не скільки не має. Не кажу, щоб одним було полегшення, а вам обтяження, а щоб було рівномірно: у теперішній час щоб ваш достаток був для їхнього нестатку, щоб і їхній достаток був для вашого нестатку, щоб була рівномірність, як написано: Хто зібрав багато, не мав зайвого, і хто зібрав мало, не мав нестачі. Подяка Богу, що вклав у серце Тита таку саму старанну турботу про вас. Бо він то прийняв наше благання, та, будучи дуже старанним, пішов до вас добровільно. З ним ми послали брата, якого хвалять по всіх церквах за проповідь Євангелія; і не тільки це, а який і обраний церквами бути нашим супутником з цим даром, який ми доставляємо на славу Самого Господа і на свідчення вашої охоти, уникаючи того, щоб хтось не звинуватив нас при такій великій кількості пожертвувань, які ми доставляємо, дбаючи про добро не тільки перед Господом, а й перед людьми. З ними ми послали нашого брата, старанність якого ми багато разів багато в чому випробували і який тепер значно старанніший через велику впевненість у вас. Що стосується Тита, то це мій товариш і співпрацівник для вас; а наші брати — це посланці церков, слава Христова. Тож дайте їм і перед церквами доказ вашої любові і нашої похвальби вами.
2-е до коринтян 8:1-24 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським, що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости; бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую, із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим. І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої, щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло. А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов’ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій. Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої. Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом. І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року. А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности. Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має. Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх. Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була, як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі. Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце, бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно. А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію, і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа, остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми, дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми. А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довір’я до вас. Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова! Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами!
2-е до коринтян 8:1-24 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Повідомляємо вам, брати, про Божу благодать, яка була дана македонським Церквам, тому що серед великого досвіду переживання їхня надмірна радість при крайній убогості переросла в багатство їхньої щиросердечності. Бо я свідчу, що по змозі й понад змогу, добровільно, з наполегливим проханням вони благали нас про благодать і участь у служінні для святих. І не так, як ми сподівалися, але спочатку віддали себе Господу, а, з Божої волі, і нам, щоб ми попросили Тита, аби він, як розпочав у вас цю благодійну справу, так і закінчив. І оскільки ви в усьому маєте достаток: у вірі, слові, знанні, у різних турботах, у вашій любові до нас, — то і в цій доброчинній справі збагачуйтеся. Не кажу це як наказ, але турботами про інших випробовую щирість вашої любові. Адже ви знаєте благодать нашого Господа Ісуса Христа, що, будучи багатим, заради вас Він став убогим, аби ви збагатилися Його зубожінням. І в цьому даю пораду: адже це вам на користь, — вам, які від минулого року не тільки почали здійснювати це, а першими виявили до цього бажання. Тепер же закінчіть справу, щоб як ревно бажали, так щоб і виконали в міру можливості. Бо коли є готовність, вона сприймається згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має. Та й не для того, щоб інші мали полегшення, [а] ви — труднощі, але для рівності. У нинішній час ваш достаток нехай їм допоможе в їхній нестачі, щоб і їхній достаток допоміг вам у вашій нестачі, — щоб існувала рівність; як написано: Той, хто зібрав багато, не мав надміру, а хто зібрав мало, не мав нестачі. Подяка Богові, що наділив серце Тита такою самою турботою про вас, адже він, будучи старанним, прийняв прохання і добровільно пішов до вас. Ми послали з ним брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангеліє, а, крім того, він був вибраний Церквами, аби бути нашим співучасником у цій благодаті, котрій ми служимо на славу Самого Господа і для вашої ревності, остерігаючись того, щоб від когось нам не зазнати нарікань за той достаток, яким ви нам послужили, бо дбаємо про добро не тільки перед Господом, а й перед людьми. Послали ми з ними нашого брата, старанність якого ми випробували за багатьох обставин багато разів, і який тепер ще старанніший через велике довір’я до вас. Щодо Тита, то він — мій спільник, а ваш співпрацівник. Щодо наших братів, то вони — посланці Церков, слава Христа. Тому дайте їм доказ вашої любові й нашої похвали щодо вас перед Церквами.
2-е до коринтян 8:1-24 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським, що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувало багацтвом щирости їх. Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні. З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спільність) в служенню сьвятим. І не, яко ж ми надїялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою; тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю. А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннєм, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували. Не повелїваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щиростї вашої любови. Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились. І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотїти перш почали від торішнього лїта. Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї. Бо коли в кого є охота, то вона приятна по тому, як хто має, а не по тому, як хто не має. (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї: в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота, яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку. Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбаннє про вас у серце Титу. Бо благаннє таки прийняв, та й, бувши прихильнїщим своєю охотою, вийшов до вас. Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всїх церквах. Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу, остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сїм, котрим ми служимо, промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми. Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїщий, у великій надїї на вас. Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова. Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков.