2-е до коринтян 12:4-13

Поділитись

2-е до коринтян 12:4-13 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами. Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене. А щоб я через пребагато об’явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний. Хвалячися, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, бо ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо. А ознаки апостола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаменах і чудах та в силах. Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!

2-е до коринтян 12:3-13 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Я знаю, що цей чоловік (чи то в тілі своєму, чи без нього, це лише Богу відомо) був узятий у рай і чув слова невимовні. Людині не дано їх вимовити. Цим чоловіком я й хвалитимуся, а собою хвалитися не буду. Хіба що неміччю своєю. Бо якщо хвалитимуся, то не буду нерозумним, тому що казатиму правду. Та краще стримаюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж він бачить і чує від мене. І щоб я не занадто звеличувався від надзвичайних видінь, що мені були, дано мені жало у тіло — посланця сатани, щоб той мучив мене, не даючи мені звеличитися. Я благав Господа тричі, щоб забрав його від мене геть, але Він мовив до мене раз і назавжди: «Досить для тебе милості Моєї, бо сила Моя повністю здійснюється у твоїй слабкості». Тож я маю бути дуже щасливий з того, що хвалюся слабкостями своїми, аби сила Христова залишалася зі мною. Тому любо мені перебувати у слабкості своїй, у знущаннях, злиднях, гоніннях та труднощах в ім’я Христа. Бо коли я немічний, то набуваю силу. Я хвалився, як нерозумний, але ви самі спонукали мене це робити. Це вам слід було хвалити мене, бо я ні в якому разі не нижчий від тих ваших «великих апостолів», навіть якщо я нічого не вартий. У всякому разі, коли я був з вами, то багато чого було здійснено на доказ того, що я апостол. Знамення, чудеса і дивовижні речі були виконані з великим терпінням. То чим же ви гірші від інших церков, чого вам бракує? Хіба лише того, що я не був вам тягарем? Пробачте мені таку провину.

2-е до коринтян 12:4-13 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

що вона була підхоплена в рай і почула невимовні слова, яких людині не можна розказати. Такою людиною похвалюся, а собою не буду хвалитись, хіба що своїми немочами. Бо якщо я схочу похвалитися, то не буду безумним, бо скажу правду; та я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене понад те, що бачить у мені чи що чує від мене. А щоб я не підносився через надзвичайність одкровень, дана була мені колючка в плоть, ангел сатани, щоб бити мене, щоб я не величався. Тричі благав я Господа про те, щоб він відступив від мене. Та Господь сказав мені: Досить для тебе Моєї благодаті, бо Моя сила проявляється в немочі. Тож я краще з великою охотою буду хвалитися своїми немочами, щоб поселилась у мені сила Христова. Тому я знаходжу задоволення в немочах, у кривдах, у бідах, у гоніннях, у тісноті за Христа, бо коли я немічний, тоді я сильний. Я став безумним, хвалячись; це ви мене змусили до цього. Ви повинні були хвалити мене, бо я нічим не поступаюсь перед найвищими апостолами, хоча я й ніщо. Ознаки апостола були виявлені серед вас з усім терпінням у знаменнях, чудесах і силах. Бо чого у вас менше, ніж в інших церков? Хіба тільки того, що сам я не обтяжував вас. Простіть мені таку кривду.

2-е до коринтян 12:4-13 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

був підхоплений у рай і почув невимовні слова, яких людина не може висловити. Ось таким похвалюся, а собою — не хвалитимуся, хіба що своїми немочами. Адже коли захочу хвалитися, то не виявлюся безумним, бо говоритиму правду; та стримаюся, щоби про мене хтось більше не подумав, крім того, що бачить у мені та що чує від мене. І щоб я через численні об’явлення не пишався, то дано мені колючку в тіло — посланця сатани, — аби бити мене в обличчя, щоб я не величався. Задля цього тричі благав Господа, щоб він відступився від мене, та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, адже [Моя] сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа. Через це радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа, бо коли я немічний, — тоді я сильний. [Хвалячись], став я нерозумним, — ви до того мене змусили. Бо ви мали б мене хвалити, оскільки я нічим не поступаюся архиапостолам, хоч я ніщо. Адже ознаки апостольства виявилися у вас у всякому терпінні, в ознаках, а також у чудесах і проявах сили. Бо в чому ви поступаєтеся іншим Церквам? Хіба тільки в тому, що я не був для вас тягарем? Даруйте мені цю «провину».

2-е до коринтян 12:4-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити. Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми. Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене; І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано менї колючку в тїло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся. Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене. Та Він сказав менї: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіще ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова. Тим любо менї в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа; коли бо я немочний, тодї я сильний. Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я негірший од найперших апостолів, хоч я й нїщо. Справдї ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах. Що бо єсть, чим вас упослїджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простїть менї сю кривду.