2 Коринтяни 12:4-13

2 Коринтяни 12:4-13 UKRK

що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити. Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми. Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене; І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано менї колючку в тїло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся. Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене. Та Він сказав менї: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіще ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова. Тим любо менї в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа; коли бо я немочний, тодї я сильний. Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я негірший од найперших апостолів, хоч я й нїщо. Справдї ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах. Що бо єсть, чим вас упослїджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простїть менї сю кривду.

Безплатні плани читання та молитовні роздуми до 2 Коринтяни 12:4-13