2-е до коринтян 1:7-11
2-е до коринтян 1:7-11 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Та ми маємо на вас непохитну надію. Ми знаємо, що як ви поділяєте наші страждання, так само поділяєте і втіхи наші. Браття і сестри, ми хочемо, щоб знали ви, яких страждань зазнали ми в Азії. Надміру і над силу нашу були ми обтяжені, й вже не мали надії залишитися живими. Так, у серцях ми відчували, що нам оголошено смертельний вирок. Так сталося для того, щоб ми більше не покладали надію на самих себе, а лише на Бога, Який воскрешає мертвих до життя. Він врятував нас від близької смерті й рятує нас зараз. На Нього покладаємо наші надії. Він рятуватиме нас і надалі. Якщо ви також допомагатимете нам своїми молитвами, тоді багато людей віддячать нам за Божу прихильність, що Він виявить нам завдяки молитвам багатьох людей.
2-е до коринтян 1:7-11 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
І наша надія щодо вас тверда, знаючи, що як ви є учасниками страждань, так будете й учасниками втіхи. Бо ми не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яка сталася з нами в Асії, що ми були надзвичайно обтяжені понад силу, так що й втратили надію залишитися в живих, а самі в собі мали смертний вирок, щоб надіятися не на себе, а на Бога, що воскрешає мертвих, Який врятував нас від такої близької смерті і рятує, на Якого надіємося, що і ще врятує, при допомозі і вашої молитви за нас, щоб за дароване нам завдяки багатьом від багатьох людей піднеслася подяка за нас.
2-е до коринтян 1:7-11 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити. Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він, як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.
2-е до коринтян 1:7-11 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І наша надія щодо вас певна, бо знаємо, що ви є нашими співучасниками як у стражданнях, так і в радощах. Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити. Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих, Який і визволив нас від такої смерті, і визволить; на Нього ми надіємося, що й надалі визволятиме, через сприяння вашої молитви за нас, щоби за дар, одержаний нами від багатьох, багато хто дякував за нас.
2-е до коринтян 1:7-11 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення. Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити. Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих, котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме, за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.