2-а хронiки 20:5-13
2-а хронiки 20:5-13 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір’ям, та й сказав: Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе! Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки? І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи: Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім’я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш. А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх, і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам. Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе! А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.
2-а хронiки 20:5-13 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Тоді піднявся Єгошафат перед зібранням Юдеї та Єрусалима у храмі Господньому перед новим подвір’ям і сказав: «О Господи Боже наших батьків, чи ж не Ти — Бог Небесний? Ти правиш усіма царствами й народами. Влада і могутність в руках Твоїх, і ніхто не може Тобі протистояти. О наш Боже, хіба ж не Ти вигнав жителів цієї землі заради Своїх людей Ізраїлю й віддав її навіки нащадкам Авраама, Твого друга? Вони жили на ній і побудували святиню в ім’я Твоє, кажучи: „Якщо нещастя впаде на нас: меч покарання, чи чума, чи голод — ми станемо перед лицем Твоїм у храмі, який носить ім’я Твоє. І коли ми звернемося до Тебе в розпачі, Ти почуєш нас і порятуєш”. Але нині тут аммонійці, моавійці та люди з гори Сеїр, чиї землі не дозволено було завоювувати Ізраїлю, коли вони йшли з Єгипту, тож ізраїльтяни обминули ті землі й не знищили їх. Подивися, як вони віддячують, вони йдуть проти нас, аби вигнати нас із землі, яку Ти дав нам у спадок. О наш Боже, хіба не засудиш Ти їх? Адже не маємо ми сил, щоб протистояти такому величезному війську, що йде війною на нас. Ми не знаємо, що нам робити, і тому очі наші звернені до Тебе». Усі юдеї з жінками, дітьми та немовлятами стояли перед Господом.
2-а хронiки 20:5-13 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір’ям, та й сказав: Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе! Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки? І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи: Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім’я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш. А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх, і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам. Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе! А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.
2-а хронiки 20:5-13 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Йосафат піднявся посеред громади Юди в Єрусалимі, у домі Господа, напроти нового двору, і сказав: Господи, Боже наших батьків! Хіба не Ти є Богом на небесах? Хіба не Ти володієш усіма царствами народів, і у Твоїй руці — міць сили, і ніхто не може проти Тебе встояти? Хіба не Ти є той Господь, Який вигубив тих, хто живе на цій землі, з-перед Твого народу Ізраїля? І Ти дав її улюбленому Твоєму потомству Авраама навіки, і вони поселилися в ній, і збудували в ній святиню для Твого Імені, кажучи: Якщо на нас найде зло, меч, суд, смерть чи голод, то ми станемо перед цим домом і перед Тобою (бо Твоє Ім’я на цьому домі) й закличемо до Тебе з горя, і Ти почуєш і спасеш! І ось тепер, сини Аммона та Моава і гора Сиїр, через землі яких Ти не дозволив Ізраїлеві пройти, коли вони виходили з Єгипетської землі, тому вони звернули вбік від них і не вигубили повністю їх. І ось тепер, вони роблять спроби проти нас, щоб виступити і вигнати нас з нашого спадку, який Ти нам дав! Господи, Боже наш, хіба Ти не звершиш суд серед них? Адже в нас немає сили встояти проти цієї величезної безлічі, яка прийшла проти нас, і не знаємо, що вчинимо з ними, але наші очі звернені на Тебе! Усе плем’я Юди, їхні діти і жінки стояли перед Господом.
2-а хронiки 20:5-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І став Йосафат перед громадою Юдеїв та Ерусалимцїв в домі Господньому, перед новим двором, І промовив: Господи, Боже отцїв наших! Чи не ти ж Бог на небі? І ти пануєш над усїма царствами народів, і в твоїй руцї сила й можність, і нїхто не встоїть проти тебе! Чи не ти ж, Боже наш, вигнав осадників сієї землї перед лицем твого народу Ізраїля, і віддав її насїнню Авраама, друга твого, навіки? І вони оселились у нїй і збудували тобі в нїй сьвятиню на ймя твоє, кажучи: Як прийде на нас нещастє: караючий меч, або пошесть, або голод, то ми станемо перед сим домом і перед лицем твоїм, бо твоє імення в сьому домі; і покликнемо до тебе в нашому горю, а ти почуєш і поратуєш. І тепер оце Аммонїї та Моабії й ті, що з гори Сеїра, що через їх землї ти не дозволив перейти Ізрайлитянам, як вони йшли з землї Египецької, через що вони їх обминули й не вигубили їх, - Оце вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із наслїдної держави твоєї, котру ти віддав нам. Боже наш! суди їх ти. Бо в нас нема сили проти товпи сієї великої, прийшовшої на нас, і ми не відаємо, що робити, а тілько до тебе очі наші! І стояли усї Юдеї перед лицем Господнїм, і малі дїти їх, і жінки їх, і сини їх.