1-а царiв 17:1-16
1-а царiв 17:1-16 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ілля тишвійський, з Тишве у Ґілеаді, сказав Агаву: «Як і те, що Господь, Бог Ізраїлю, якому я служу, живий, так не буде ні роси, ні дощу протягом кількох найближчих років, якщо я не накажу». Тоді слово Господа було Іллі: «Піди звідси, поверни на схід і сховайся біля річки Керіт, на схід від Йордану. Ти питимеш зі струмка, а годувати тебе там Я наказав крукам». Тож він зробив, як Господь наказав йому. Він пішов до річки Керіт, на схід від Йордану, і залишився там. Круки приносили йому хліб і м’ясо щоранку й щовечора, а пив він зі струмка. Через деякий час струмок пересох, бо не було дощів у цих землях. Тоді слово Господа дійшло до нього: «Йди зараз до Зарефата в Сидоні й залишайся там. Я наказав удові в цьому місці постачати тобі харчі». Тож він подався до Зарефата. Коли він прийшов до міської брами, вдова там збирала хмиз. Він звернувся до неї і спитав: «Чи не принесеш ти мені попити трохи води в кухолі?» І коли вона зібралася принести воду, він гукнув: «І принеси мені, будь-ласка, кусень хліба». Вона відповіла: «Клянусь тобі: так само, як і те, що Господь твій Бог живий, я не маю хліба, лише пригорщу борошна у жбані та трохи оливи у глечику. Я збираю хмиз, щоб узяти додому й приготувати поживу для себе й мого сина, щоб з’їсти й померти». Ілля сказав їй: «Не бійся. Іди додому і зроби, як кажеш. Але спершу спечи маленьку хлібину для мене з того, що маєш, і принеси мені, а тоді спечи з решти борошна хліб для себе й свого сина. Бо так Господь Бог Ізраїлю каже: „Цей жбан борошна не спорожниться і цей глечик оливи не пересохне до того дня, доки Господь не дасть дощу на ці землі”». Вона пішла і зробила, як Ілля їй сказав. Там було достатньо їжі для Іллі й для жінки та її родини. Бо жбан борошна не спорожнявся і глечик оливи не пересихав, згідно зі словом Господнім, промовленим Іллєю.
1-а царiв 17:1-16 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сказав тішб’янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом! І було до нього слово Господнє, говорячи: Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там. І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. А круки приносили йому хліба та м’яса вранці, і хліба та м’яса ввечорі, а з потоку він пив. І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу. І було Господнє слово до нього, говорячи: Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там. Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе. І він устав та й пішов до Сарепти. І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова. І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап’юся. І пішла вона взяти. А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку! А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті. А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму. І з’їмо ми, та й помремо... І сказав до неї Ілля: Не бійся! Піди, зроби за своїм словом. Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім. Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі. І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні, дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю.
1-а царiв 17:1-16 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І промовив Ілля, пророк, тесвітянин з Тесвони ґалаадської, до Ахава: Нехай живе Господь, Бог сил, Бог Ізраїля, перед Яким я стою, якщо в цьому році буде роса і дощ! Але хіба що за словом моїх уст! І прийшло Господнє слово до Іллі: Іди звідси на схід і сховайся біля потоку Хоррат, що перед Йорданом. І станеться, що питимеш з потоку воду, а крукам заповідаю прогодувати тебе там. І вчинив Ілля за словом Господа, і поселився біля потоку Хоррат перед Йорданом. І круки приносили йому хліб вранці й м’ясо ввечері, а з потоку він пив воду. І сталося, що через певний час, потік висох, бо на землі не було дощу. І було Господнє слово до Іллі: Уставай і йди в Сарепту сидонську. Ось Я дав там вказівку жінці-вдові тебе прогодувати! І він устав, і прийшов у Сарепту, до брами міста, і ось там жінка-вдова збирала дрова. Тож Ілля гукнув їй услід, звертаючись до неї: Принеси мені трохи води в глечику, щоб напитися! І вона пішла взяти глечик, а Ілля закричав за нею, гукаючи: Візьми для мене і шматок хліба у свою руку! А жінка сказала: Нехай живе Господь, Бог твій, якщо є в мене хліб, але хіба тільки пригорща борошна у відрі й трохи олії в посудині. І ось я назбираю два полінця, піду і спечу це собі та моїм дітям, тож ми з’їмо і помремо. І сказав їй Ілля: Кріпися, увійди і зроби за своїм словом. Але спочатку зроби мені з того малу паляницю і винесеш мені, собі ж і своїм дітям зробиш пізніше. Бо так говорить Господь: Борошно у відрі не закінчиться, і в посудині олії не убуватиме аж до дня, коли Господь пошле на землю дощ! Жінка пішла і зробила. Тож і він їв, і вона та її діти. І борошно у відрі не закінчилося, і в посудині олії не стало менше — за Господнім словом, яке Він сказав через Іллю.
1-а царiв 17:1-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І сказав Ілия Тесбій, із горожан Галаадських, до Ахаба: Так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що я стою на службі в його, сього року не буде нї роси, нї дощу, хиба на моє слово. І прийшло до його слово Господнє таке: Ізійди звідсї й поверни на схід сонця, та й сховайсь, коло потока Хората, що навпроти Йорданї: З сього потока пити меш, а крукам повелїв я обмислювати тебе їдою там. І вчинив він по наказу Господньому, пійшов та й пробував на бурчацї Хоратї, що навпроти Йорданї. І приносили йому круки хлїба й мясива уранцї й хлїба й мясива ввечері, а з бурчака він пив. По якомуся ж часї висох потік, бо не було в землї дощу. І прийшло до його слово Господнє таке: Встань і йди в Сарепту Сидонську, та й пробувай там. Дав я там удові повелїннє кормити тебе. І рушив та й подавсь у Сарепту. І як прийшов до воріт города, аж ось вдовиця збірає собі тріски. І озветься до неї та й просить: Дай менї трохи води в глечик напитись. Як пійшла ж вона по воду, кликнув він услїд їй та й просить: Принеси менї, будьласко, й хлїба шматок. Вона ж каже: Так певно, як Господь, Бог твій, живе, нема в мене нїчого печеного, тільки з пригорщ муки в глеку та трошки олїї в банцї. Оце назбіраю трохи трісок та, вернувшись додому, зготую чого собі та синові, а як ізїмо, тодї вже й помремо. Ілия ж каже їй: Не журися, йди додому та й зроби, як казала єси; тільки наперід спечи менї коржика та й принеси сюди, собі ж і синові твойму зготуєш опісля: Так бо глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Борошно в гладисцї не зменьшиться й олїї в питунцї не убуде до того дня, аж пішле Господь на землю дощ. І пійшла вона й зробила, як промовив їй Ілия, й їла вона, й він і дом її. Муки в глецї не меншіло й олїї в банцї не убувало, по слову Господньому, що сказав через Ілию.