І промовив Ілля, пророк, тесвітянин з Тесвони ґалаадської, до Ахава: Нехай живе Господь, Бог сил, Бог Ізраїля, перед Яким я стою, якщо в цьому році буде роса і дощ! Але хіба що за словом моїх уст! І прийшло Господнє слово до Іллі: Іди звідси на схід і сховайся біля потоку Хоррат, що перед Йорданом. І станеться, що питимеш з потоку воду, а крукам заповідаю прогодувати тебе там. І вчинив Ілля за словом Господа, і поселився біля потоку Хоррат перед Йорданом. І круки приносили йому хліб вранці й м’ясо ввечері, а з потоку він пив воду. І сталося, що через певний час, потік висох, бо на землі не було дощу.
І було Господнє слово до Іллі: Уставай і йди в Сарепту сидонську. Ось Я дав там вказівку жінці-вдові тебе прогодувати! І він устав, і прийшов у Сарепту, до брами міста, і ось там жінка-вдова збирала дрова. Тож Ілля гукнув їй услід, звертаючись до неї: Принеси мені трохи води в глечику, щоб напитися! І вона пішла взяти глечик, а Ілля закричав за нею, гукаючи: Візьми для мене і шматок хліба у свою руку! А жінка сказала: Нехай живе Господь, Бог твій, якщо є в мене хліб, але хіба тільки пригорща борошна у відрі й трохи олії в посудині. І ось я назбираю два полінця, піду і спечу це собі та моїм дітям, тож ми з’їмо і помремо. І сказав їй Ілля: Кріпися, увійди і зроби за своїм словом. Але спочатку зроби мені з того малу паляницю і винесеш мені, собі ж і своїм дітям зробиш пізніше. Бо так говорить Господь: Борошно у відрі не закінчиться, і в посудині олії не убуватиме аж до дня, коли Господь пошле на землю дощ! Жінка пішла і зробила. Тож і він їв, і вона та її діти. І борошно у відрі не закінчилося, і в посудині олії не стало менше — за Господнім словом, яке Він сказав через Іллю.