1-е до коринтян 9:1-27
1-е до коринтян 9:1-27 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом? Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі. Оце оборона моя перед тими, хто судить мене. Чи ми права не маємо їсти та пити? Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа? Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати? Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари? Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього? Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в’яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується? Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні. Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне? Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили. Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії. Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою! Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену. Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя. Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати. Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних. Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних. Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких. А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником. Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний. Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи. Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.
1-е до коринтян 9:1-27 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Хіба я не вільна людина? Чи ж не апостол я? Хіба я не бачив Ісуса, Господа нашого? Чи не є ви творінням моїм у Господі? Навіть якщо я не апостол для інших, то все одно я апостол для вас. Ви ж є печаттю мого апостольства в Господі. Ось мій захист від тих, хто хоче судити мене. Чи не маю я права їсти й пити? Чи, може, я не маю права взяти собі віруючу дружину, як це зробили інші апостоли й брати Господні, а також і Петро? Чи, може, лише Варнава і я мусимо працювати, щоб заробляти на прожиток? Який солдат коли служив на своєму власному утриманні? Хто садить виноградник і не їсть плодів його? Або хто доглядає отару і не п’є молока від овець своїх? Чи може, це все лише міркування смертної людини? А чи не про те саме сказано в Законі? У Законі Мойсеєвому записано так: «Не зав’язуй рота волові, що молотить». Хіба Бог дбає лише про волів? Звичайно ні! Чи не говорить Він це заради нас? Так, це було написано заради нас, бо той, хто оре, має орати з надією, і той, хто молотить, має молотити з надією, що одержить частину врожаю. Раз ми посіяли духовне зерно для вашої вигоди, чи така вже велика то буде річ, якщо пожнемо земні блага від вас? Якщо інші мають право збирати земні блага від вас, то чи не маємо ми більшого права на це? Але ми ніколи не користувалися ним. Навпаки, ми терпимо все, щоб часом не чинити перешкод на шляху Доброї Звістки про Христа. Хіба ви не знаєте, що ті, хто працюють в храмі, від святині ж і харчуються? А ті, хто служить біля вівтаря, ділять між собою частину з того, що до вівтаря принесено. Так само Господь наказував, щоб ті, хто проповідує Добру Звістку, жили з цього. Я не користувався цим правом. І написав це не для того, щоб мати цю вигоду. Бо мені краще вмерти, ніж дати комусь забрати у мене можливість похвалитися. Якщо я проповідую Добру Звістку, то не маю чим хвалитися. Це мій обов’язок. І горе мені, якщо не буду проповідувати. Як би я робив те добровільно, то повинен був одержати нагороду, але в мене не має вибору: я роблю тільки те, що мені довірили виконувати — проповідувати Добру Звістку. В чому ж тоді моя винагорода? Вона в тому, що я проповідую Добру Звістку і роблю це не за платню; в тому, щоб не користуватися правом, яке я маю, проповідуючи Добру Звістку. Бо хоч я й вільний від людей, та став рабом усіх, щоб врятувати більше людей. Для юдеїв я став юдеєм, щоб врятувати їх. Для тих, хто підкоряється Закону, я став одним із них (хоч я і не під Законом) для того, щоб врятувати тих, хто підкоряється Закону. Для тих, хто без Закону, я став таким, як і вони (хоч і не живу без Закону Божого, бо підкоряюся законові Христовому). І зробив я це, щоб оволодіти ними. Я став немічним для немічних, щоб врятувати їх. Я став усім для всіх, щоб спасти хоча б декого у будь-який спосіб. Я роблю все це заради Доброї Звістки, щоб стати одним із тих, на кого пошириться її благословення. Хіба ви не знаєте, що всі бігуни біжать на змаганнях, а винагороду одержує один? Тож біжіть так, щоб перемогти й одержати її! Кожен, хто змагається, напружено тренується. Він робить це для того, щоб одержати тлінний лавровий вінок, а ми — щоб одержати вінок нетлінний. Отже, я біжу так, як той, хто має мету перед собою; б’юся так, щоб не просто розмахувати кулаками. Навпаки, я стримую і приборкую тіло своє, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися відкинутим Богом.
1-е до коринтян 9:1-27 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Хіба я не апостол? Хіба я не вільний? Хіба я не бачив Ісуса Христа, нашого Господа? Хіба не моє діло — ви в Господі? Якщо для інших я не апостол, то для вас апостол, бо печать мого апостольства — ви в Господі. Це моя відповідь тим, які судять мене. Хіба ми не маємо влади їсти й пити? Хіба ми не маємо влади возити з собою сестру-дружину, як і інші апостоли, і брати Господні, і Кіфа? Чи тільки я і Варнава не маємо влади не працювати? Хто коли служить у війську за власний рахунок? Хто садить виноградник і не їсть його плодів? Чи хто пасе отару і не п’є молока від отари? Хіба я кажу це за людським міркуванням? Чи не каже це й Закон? Бо в Законі Мойсея написано: Не одягай намордника на вола, що молотить. Хіба про волів дбає Бог? Чи, звичайно, для нас це сказано? Так, для нас це було написано, бо хто оре, той повинен орати в надії, і хто молотить, той повинен молотити в надії отримати очікуване. Якщо ми посіяли у вас духовне, то чи велика річ, якщо пожнемо у вас плотське? Якщо інші мають владу над вами, то чи не тим більше ми? Але ми не користувалися цією владою, а все переносимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди Євангелію Христовому. Хіба ви не знаєте, що ті, які виконують священнодії, годуються від Храму і ті, які служать при жертовнику, отримують долю від жертовника? Так і Господь звелів тим, що проповідують Євангеліє, жити від проповіді Євангелія. Та я нічим таким не користувався, а це написав не для того, щоб так було зі мною, бо мені краще померти, аніж щоб хтось знищив мою похвальбу. Бо якщо я проповідую Євангеліє, то немає мені чим хвалитися, бо на мені лежить обов’язок, і горе мені, якщо я не проповідую Євангеліє. Бо якщо я роблю це добровільно, то буде мені нагорода, а якщо недобровільно, то мені довірено управління. За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, я пропоную Євангеліє Христове безкоштовно, щоб не користуватися своєю владою в Євангелії. Бо, будучи вільним від усіх, я поневолив себе всім, щоб придбати більше. Для іудеїв я став як іудей, щоб придбати іудеїв; для підзаконних — як підзаконний, щоб придбати підзаконних; для тих, що без Закону, — як той, що без Закону (не будучи без Закону перед Богом, а підзаконний Христу), щоб придбати тих, що без Закону; для немічних я став як немічний, щоб придбати немічних; для всіх я став усім, щоб спасти бодай декого. А це роблю ради Євангелія, щоб стати його співучасником. Хіба ви не знаєте, що на змаганнях біжать усі бігуни, але нагороду отримує один? Біжіть так, щоб здобути її. Кожен учасник змагання утримується від усього: ті, щоб отримати тлінний вінок, а ми — нетлінний. Тому сам я біжу не так, ніби без цілі, б’юся на кулаках не так, ніби б’ю повітря, але впокорюю й поневолюю своє тіло, щоб, проповідавши іншим, самому не виявитись негідним.
1-е до коринтян 9:1-27 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я не бачив нашого Господа Ісуса Христа? Хіба ви не є моїм ділом у Господі? Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, бо ви є печаттю мого апостольства в Господі. Ось моя відповідь тим, які судять мене! Чи ми не маємо права їсти та пити? Чи ми не маємо права водити із собою сестру-жінку, як і інші апостоли, як брати Господні, як Кифа? Хіба я особисто і Варнава не маємо права не працювати? Хто з воїнів служить за свої кошти? Хто садить виноград і не їсть його плоду? Або хто пасе отару і не споживає молока з отари? Чи я лише по-людському це кажу? Хіба й Закон не говорить про це? Адже в Законі Мойсея написано: Не зав’язуй рота волові, який молотить! Хіба Бог турбується про волів? Чи Він це говорить зокрема для нас? Так, це написано для нас, бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією, що отримає те, на що сподівається. Якщо ми вам посіяли духовне, то чи велика то справа, коли ми пожнемо ваше тілесне? Якщо інші на вас мають право, то хіба ми — не більшою мірою? Але ми не скористалися цим правом, а все терпимо, щоб у чомусь не перешкодити Євангелію Христа. Хіба ви не знаєте, що ті, які працюють у святому, харчуються зі святилища? А ті, які служать при жертовнику, отримують частку з жертовника? Так само й Господь наказав тим, які проповідують Євангеліє, жити з Євангелія. Але я зовсім не скористався цим. І написав я про це не для того, щоб так було для мене, бо краще мені померти, ніж щоби хто знівечив мою похвалу! Адже якщо я звіщаю Євангеліє, то немає чим мені хвалитися, — це мій обов’язок. І горе мені, коли я не звіщатиму Євангелія. Якщо я це здійснюю добровільно, то маю нагороду; якщо не добровільно, то виконую доручену мені службу. Яка ж моя нагорода? А та, що проповідуючи Євангеліє, я безкорисливо викладатиму Радісну Вістку, щоб не користуватися своїм правом, яке маю з Євангелія. Будучи вільним від усіх, я себе підкорив усім, щоби багатьох придбати. Для юдеїв я був юдеєм, аби придбати юдеїв. Для тих, які під Законом, я був як той, хто під Законом, щоби придбати тих, котрі під Законом, хоч насправді під Законом я не був. Для тих, які без Закону, я жив як той, хто без Закону, хоч не був без Божого Закону, а перебував у Законі Христа, щоби придбати тих, котрі без Закону. Став я для немічних, як той немічний, щоб немічних здобути. Для всіх я став усім, щоб в усякому разі деяких спасти. Усе це я роблю задля Радісної Звістки, щоб стати її співучасником. Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганнях, вони всі біжать, але нагороду одержує один? Тож біжіть, щоб і ви її здобули! Кожний, хто змагається, стримується від усього. Вони, — щоб одержати тлінний вінець, ми, — щоб нетлінний. Тому я не біжу в непевності та веду кулачний бій не так, аби тільки бити повітря. Але я виснажливо вправляюся і приборкую своє тіло, щоби, проповідуючи іншим, самому не виявитися недостойним.
1-е до коринтян 9:1-27 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї? Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї. Оце моя відповідь тим, хто судить мене. Хиба ми не маємо власти їсти і пити? Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа? Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити? Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть? Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон? Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог? чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надїї мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання. Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тїлесне ваше жати мем? коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як небудь благовістя Христового. Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають. Так і Господь повелїв тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити. Я ж нїчим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче менї вмерти, нїж щоб хто славу мою знївечив. Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую! Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї. За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю. Бувши бо вільний від усїх (непідневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати: Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати; беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних; недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти. Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому. Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли. Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний. Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повітрє (вітер) бючи. А морю тїло моє і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нїкчемним.