1-е до коринтян 14:1-40
1-е до коринтян 14:1-40 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Прагніть любові й щиро дбайте про дари духовні, але особливо про дар пророцтва. Бо хто має дар говорити іншою мовою, той розмовляє не з людьми, а з Богом. Адже ніхто не розуміє того, що він каже. Він говорить таємне, котре йде від Духа. Той же, хто має дар пророцтва, зміцнює, підбадьорює, і втішає людей. Хто має дар говорити іншою мовою, духовно зміцнює себе, а хто має дар пророцтва, духовно зміцнює церкву. Тож хочу я, щоб ви володіли даром говорити різними мовами. Та ще більше хочеться мені, щоб ви могли пророкувати. Той, хто пророкує — вищий за того, хто розмовляє іншими мовами, хіба що він перекладе, що каже, аби духовно збагатилась і зміцніла церква. А тепер, брати і сестри мої, якщо прийду я до вас, розмовляючи іншими мовами, то яка з того для вас користь, коли не принесу вам ні одкровення, ні знання ніякого, ні Послання, ані вчення Божого? Це так само, як бувають бездушні інструменти — флейта чи ліра. Якщо вони видають нечіткі звуки, то як дізнатися, яка мелодія звучить? Коли сурми невиразно сурмлять, то хто ж знатиме, що треба готуватися до бою? Так само коли ви використовуєте незрозумілі слова, то як інші зрозуміють, що ви кажете? Ви говоритимете у повітря. Без сумнівів, є багато різних мов у світі, і кожна має своє значення. Тож коли я не розумію мови, то буду чужинцем для того, хто розмовляє нею, і він буде чужинцем для мене. Те саме стосується й вас. Коли ви прагнете духовних дарів, то намагайтеся збагатитися тими, що зміцнюють і укріпляють церкву. А хто говорить іншою мовою, нехай молиться, щоб уміти пояснити те, про що говорить. Бо коли я молюся іноземною мовою, дух мій молиться, та розуміння залишається безплідним. Що ж робити в такому разі? Молитимусь я тоді не лише духом, а й розумом своїм. Буду співати не лише моїм духом, а також і розумом своїм. Бо якщо ти благословлятимеш лише духом, то як же тоді простий слухач скаже «амінь» на твою молитву подяки? Він же не знає, про що ти кажеш. Ти можеш прекрасно віддавати подяку Богу молитвою своєю, та інша людина від цього не зміцнюється духовно. Я дякую Богу за те, що більше розмовляю іншими мовами, ніж будь-хто з вас. Але в церкві я краще скажу п’ять слів з розумом, щоб інших навчити, ніж десять тисяч слів іншою, незнайомою їм мовою! Брати і сестри мої, не думайте як діти! В лихому будьте дітьми, але в думках будьте дорослими. В Писанні сказано: «Я буду говорити з цими людьми устами чужинців й чужими мовами, але навіть і тоді вони мене не послухають». Так каже Господь. Тож дар розмовляти різними мовами є знаменням не для віруючих, а для невіруючих. Пророчий же дар — не для невіруючих, а для віруючих. І, якщо тоді вся церква збереться разом, і всі розмовлятимуть різними мовами, то чи не скажуть сторонні або невіруючі, що ви збожеволіли? Та якщо всі пророкують слово Боже і ввійде хтось сторонній або невіруючий, то відкриються всі гріхи його, та вашими словами засуджений він буде. Всі таємниці серця його виявляться. І впаде він долілиць, і поклониться Богу, кажучи: «Справді, Бог серед вас!» Брати і сестри мої, що ж робитимете ви далі? Коли ви посходитеся разом до церкви, один матиме псалом, інший — повчання, ще інший — одкровення. Хтось говорить іншою мовою, хтось перекладає. Та все мусить робитися для розбудови церкви. Якщо хтось збирається говорити чужою мовою, то двоє, найбільше троє, нехай мовлять по черзі, а один нехай тлумачить сказане. Якщо ж немає кому тлумачити, то нехай чужинець мовчить на зібранні, нехай промовляє лише до себе й до Бога. Двоє чи троє людей з пророчим даром нехай говорять, а решта мають перевіряти, що вони кажуть. Коли ж якесь одкровення відкриється тому, хто сидить, то перший нехай замовкне. Бо всі ви можете пророкувати по черзі, щоб інші навчалися й утішалися. Духи пророків коряться пророкам, через те що Бог є Богом не безладдя, а миру. Як у всіх церквах людей Божих, жінкам вашим слід мовчати на зібраннях, бо їм не дозволяється говорити. Вони мусять перебувати в покорі, як сказано в Законі Мойсея. Якщо вони хочуть чогось навчитися, то їм слід спитати своїх чоловіків удома, бо непристойно жінці говорити на зібранні в церкві. Хіба від вас прийшло Слово Боже? Чи, може, до вас самих воно прийшло? Якщо хтось вважає, що він є пророком чи має духовний дар, то нехай визнає, що те, що я пишу вам — Заповідь Господня. А якщо хтось не визнає цього, то і його самого не буде визнано. Отже, брати і сестри мої, будьте завзятими, пророкуючи, й нікому не забороняйте говорити іншими мовами. Та все треба робити належним чином і статечно.
1-е до коринтян 14:1-40 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Досягайте любові; ревно прагніть духовних дарів, а краще, щоб ви пророкували. Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Богу; бо ніхто не розуміє його, а він духом говорить таємниці. А хто пророкує, той говорить людям для збудування, наставляння й утішання. Хто говорить незнайомою мовою, той збудовує себе, а хто пророкує, той збудовує церкву. Я хочу, щоб усі ви говорили мовами, а краще, щоб ви пророкували; бо хто пророкує, є більшим від того, хто говорить мовами, хіба що він буде й тлумачити, щоб церква отримала збудування. Та якщо я прийду до вас, брати, і буду говорити незнайомими мовами, то яку користь принесу вам, якщо не скажу вам чи одкровенням, чи знанням, чи пророцтвом, чи навчанням? Навіть неживі предмети, що видають звук, чи то сопілка, чи кіфара, якщо не видадуть виразних тонів, як зрозуміють, що грається на сопілці чи на кіфарі? І якщо труба видасть непевний звук, хто стане готуватись до бою? Так і ви якщо не вимовите язиком зрозумілих слів, як зрозуміють, що говориться? Адже ви будете говорити на вітер. Скільки, наприклад, є різних слів у світі, і жодне з них не без значення. Якщо ж я не розумію значення слів, то я буду для того, хто говорить, іноземцем і той, хто говорить, буде для мене іноземцем. Так і ви, оскільки ви ревно прагнете духовних дарів, старайтесь збагачуватися ними для збудування церкви. Тому, хто говорить незнайомою мовою, хай молиться, щоб йому тлумачити. Бо якщо я молюся незнайомою мовою, то мій дух молиться, а мій розум залишається безплідним. Як же бути? Буду молитися духом і буду молитися й розумом; буду співати духом і буду співати й розумом. Бо якщо ти будеш благословляти духом, то як той, що знаходиться в положенні необізнаного, скаже «амінь» на твою подяку, коли він не розуміє, що ти говориш? Ти то добре дякуєш, але інший не збудовується. Дякую моєму Богу, що я більше за всіх вас говорю мовами; але в церкві хочу сказати п’ять слів своїм розумом, щоб наставити й інших, ніж безліч слів незнайомою мовою. Брати, не будьте дітьми розумом; на зло будьте дітьми, а розумом будьте дорослими. У Законі написано: Іншими мовами й іншими вустами буду говорити до цього народу, та вони й тоді не послухають Мене, — каже Господь. Отже, мови служать знаменням не для віруючих, а для невіруючих; а пророцтво — не для невіруючих, а для віруючих. Якщо ж уся церква збереться разом, і всі будуть говорити незнайомими мовами, і ввійдуть необізнані чи невіруючі, то чи не скажуть вони, що ви божевільні? А якщо всі будуть пророкувати і ввійде хтось невіруючий чи необізнаний, то він усіма викривається, усіма судиться. І так таємниці його серця стають явними, і так він, упавши ниць, поклониться Богу і скаже: Дійсно серед вас є Бог! Як же бути, брати? Коли ви збираєтесь, у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення; усе хай буде для збудування. Якщо хтось говорить незнайомою мовою, то хай говорять по двоє чи щонайбільше по троє, і то по черзі, а один хай тлумачить. Якщо ж немає тлумача, то хай мовчить у церкві, а хай говорить собі і Богу. І пророків хай говорить двоє чи троє, а інші хай розмірковують. Якщо ж буде одкровення іншому, що сидить там, то перший хай мовчить. Бо всі ви можете пророкувати по одному, щоб усі навчалися і всі вмовлялися. І духи пророків коряться пророкам. Тому що Бог не є Богом безладдя, а миру, як в усіх церквах у святих. Ваші жінки в церквах хай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а бути в покорі, як каже й Закон. Якщо ж вони хочуть чомусь навчитися, то хай питають своїх чоловіків удома, бо непристойно жінкам говорити в церкві. Чи від вас вийшло слово Боже? Чи до вас одних прийшло? Якщо хтось вважає себе пророком чи духовним, то хай визнає, що те, що я пишу вам, є заповіді Господні. Якщо ж хтось не розуміє, то хай собі не розуміє. Отже, брати, ревно прагніть пророкувати, та не забороняйте говорити й мовами. Тільки все хай буде пристойно й упорядковано.
1-е до коринтян 14:1-40 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати. Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне. А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду. Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує. Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква. А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою? Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає? Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде? Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер! Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жадна з них не без значення! І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені. Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватись через них на збудування Церкви! Ось тому, хто говорить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти. Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду! Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом. Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце простої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш. Ти дякуєш добре, але не будується інший. Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас. Але в Церкві волію п’ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою! Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте! У Законі написано: Іншими мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не послухають, каже Господь. Отож, мови існують на знак не для віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих. А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви? Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його, і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог справді між вами! То що ж, браття? Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об’явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування! Як говорить хто чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а один нехай перекладає! А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові! А пророки нехай промовляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають. Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне! Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися! І коряться духи пророчі пророкам, бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих, нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон. Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві! Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас? Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь! Коли б же хто не розумів, нехай не розуміє! Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами! Але все нехай буде добропристойно і статечно!
1-е до коринтян 14:1-40 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Дбайте про любов, прагніть до духовного, особливо, щоби пророкувати. Як хто говорить мовами, той говорить не людям, а Богові, бо ніхто не розуміє; він же духом говорить таємне. А хто пророкує, той промовляє до людей для збудування, втіхи і розради. Хто говорить мовами, той збудовує себе, а хто пророкує, той збудовує Церкву. Бажаю, щоб ви всі говорили мовами, але краще — щоби пророкували, адже той більший, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами; хіба що хтось пояснює, щоби Церкві було на збудування. Тепер же, брати, коли прийду до вас і буду говорити мовами, то яку користь вам принесу, якщо не говоритиму вам або відкриттям, або знанням, або пророцтвом, або повчанням? Бо й бездушні речі, які видають звук, — чи то сопілка, чи то арфа, — якщо вони не звучать по-різному, то як зрозуміти, що грає або що звучить? Бо якщо й сурма дасть непевний звук, то хто готуватиметься до бою? Так і ви: якщо язиком не вимовите зрозумілого слова, то як дізнатися, про що йдеться? Ви будете говорити на вітер. Хоч справді є багато мов у світі, та жодна [з них] не без значення. Отже, якщо не розумію значення слів, то буду чужинцем для того, хто говорить, а той, хто промовляє, — чужинцем для мене. Так само і ви: оскільки прагнете духовних дарів, — просіть, щоб мати їх щедро на збудування Церкви. Той, хто говорить мовами, нехай молиться, щоб умів пояснити. Адже коли молюся мовою, молиться мій дух, а мій розум без плоду. Як же тоді бути? Помолюся духом — помолюся і розумом; заспіваю духом — заспіваю і розумом. Бо коли благословляєш духом, то як після твоєї подяки скаже амінь той, хто є на місці простої людини? Адже не зрозуміє, що ти говориш! Ти добре дякуєш, але інший не будується. Дякую Богові, що більше за всіх вас розмовляю мовами. Але в Церкві волію п’ять слів сказати своїм розумом, щоб і інших навчити, ніж десятки тисяч слів незрозумілою мовою. Брати, не будьте дітьми розумом. Будьте дітьми щодо зла, а розумом ставайте досконалими. У Законі написано: Іншими мовами й іншими вустами заговорю до цього народу, але й тоді вони Мене не послухають, — каже Господь. Тож мови є знаком не для вірних, а для невірних, пророцтво ж не для невірних, а для вірних. Коли зійдеться вся Церква разом, і всі говоритимуть мовами, а ввійдуть туди прості або невіруючі люди, то хіба вони не скажуть, що ви збожеволіли? Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий або простий, то його всі звинуватять і всі засудять; отже, приховане в його серці виявиться: він упаде ниць, поклониться Богові, заявляючи, що справді є Бог між вами. Як же тоді бути, брати? Коли сходитеся, кожний [з вас] має псалом, має повчання, має мову, має відкриття, має пояснення, — то все нехай служить на збудування. Якщо хто говорить мовою, говоріть по двоє або найбільше по троє, і то по черзі, а один нехай пояснює. Якщо ж не буде того, хто пояснює, нехай у Церкві мовчить, а говорить собі та Богові. А пророки хай промовляють по двоє або по троє, а інші хай розмірковують. Коли ж іншому з тих, які сидять, буде відкриття, то першому слід замовкнути. Бо всі можете один за одним пророкувати, щоб усі навчалися і всі втішалися. Адже духи пророків коряться пророкам, тому що Бог не є Богом безладдя, але миру. Як і по всіх святих Церквах, хай [ваші] жінки в Церкві мовчать. Бо їм не дозволяється говорити, а тільки коритися, як про це і Закон каже. Якщо ж хочуть чогось навчитися, хай удома запитують своїх чоловіків, бо не личить жінці в Церкві говорити. Хіба від вас вийшло Боже Слово? Чи прийшло воно до вас одних? Якщо хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що оце пишу я вам, бо то — Господня заповідь. Коли хто не розуміє, — хай не розуміє. Тому, брати [мої], майте ревність пророкувати, та не забороняйте говорити мовами. Але все нехай відбувається пристойно і організовано.
1-е до коринтян 14:1-40 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати. Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне. Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє. Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує. Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла. Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою? Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї. Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою? Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете. Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і нї одно з них без голосу. Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї. Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатїли ними на збудованнє церкві. Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати. Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне. Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм. Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже "амінь" на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш. Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся. Дякую Богу моєму, що я більш усїх вас говорю мовами. Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою. Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними. В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь. Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим. Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте? Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений. І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог. Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде. Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює. Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові. Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують. Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить. Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались. І духи пророцькі пророкам корять ся. Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих. Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї. Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє. Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть. Усе нехай поважно та до ладу робить ся.