Перше Послання до Коринтян 14:1-40

Перше Послання до Коринтян 14:1-40 UMT

Прагніть любові й щиро дбайте про дари духовні, але особливо про дар пророцтва. Бо хто має дар говорити іншою мовою, той розмовляє не з людьми, а з Богом. Адже ніхто не розуміє того, що він каже. Він говорить таємне, котре йде від Духа. Той же, хто має дар пророцтва, зміцнює, підбадьорює, і втішає людей. Хто має дар говорити іншою мовою, духовно зміцнює себе, а хто має дар пророцтва, духовно зміцнює церкву. Тож хочу я, щоб ви володіли даром говорити різними мовами. Та ще більше хочеться мені, щоб ви могли пророкувати. Той, хто пророкує — вищий за того, хто розмовляє іншими мовами, хіба що він перекладе, що каже, аби духовно збагатилась і зміцніла церква. А тепер, брати і сестри мої, якщо прийду я до вас, розмовляючи іншими мовами, то яка з того для вас користь, коли не принесу вам ні одкровення, ні знання ніякого, ні Послання, ані вчення Божого? Це так само, як бувають бездушні інструменти — флейта чи ліра. Якщо вони видають нечіткі звуки, то як дізнатися, яка мелодія звучить? Коли сурми невиразно сурмлять, то хто ж знатиме, що треба готуватися до бою? Так само коли ви використовуєте незрозумілі слова, то як інші зрозуміють, що ви кажете? Ви говоритимете у повітря. Без сумнівів, є багато різних мов у світі, і кожна має своє значення. Тож коли я не розумію мови, то буду чужинцем для того, хто розмовляє нею, і він буде чужинцем для мене. Те саме стосується й вас. Коли ви прагнете духовних дарів, то намагайтеся збагатитися тими, що зміцнюють і укріпляють церкву. А хто говорить іншою мовою, нехай молиться, щоб уміти пояснити те, про що говорить. Бо коли я молюся іноземною мовою, дух мій молиться, та розуміння залишається безплідним. Що ж робити в такому разі? Молитимусь я тоді не лише духом, а й розумом своїм. Буду співати не лише моїм духом, а також і розумом своїм. Бо якщо ти благословлятимеш лише духом, то як же тоді простий слухач скаже «амінь» на твою молитву подяки? Він же не знає, про що ти кажеш. Ти можеш прекрасно віддавати подяку Богу молитвою своєю, та інша людина від цього не зміцнюється духовно. Я дякую Богу за те, що більше розмовляю іншими мовами, ніж будь-хто з вас. Але в церкві я краще скажу п’ять слів з розумом, щоб інших навчити, ніж десять тисяч слів іншою, незнайомою їм мовою! Брати і сестри мої, не думайте як діти! В лихому будьте дітьми, але в думках будьте дорослими. В Писанні сказано: «Я буду говорити з цими людьми устами чужинців й чужими мовами, але навіть і тоді вони мене не послухають». Так каже Господь. Тож дар розмовляти різними мовами є знаменням не для віруючих, а для невіруючих. Пророчий же дар — не для невіруючих, а для віруючих. І, якщо тоді вся церква збереться разом, і всі розмовлятимуть різними мовами, то чи не скажуть сторонні або невіруючі, що ви збожеволіли? Та якщо всі пророкують слово Боже і ввійде хтось сторонній або невіруючий, то відкриються всі гріхи його, та вашими словами засуджений він буде. Всі таємниці серця його виявляться. І впаде він долілиць, і поклониться Богу, кажучи: «Справді, Бог серед вас!» Брати і сестри мої, що ж робитимете ви далі? Коли ви посходитеся разом до церкви, один матиме псалом, інший — повчання, ще інший — одкровення. Хтось говорить іншою мовою, хтось перекладає. Та все мусить робитися для розбудови церкви. Якщо хтось збирається говорити чужою мовою, то двоє, найбільше троє, нехай мовлять по черзі, а один нехай тлумачить сказане. Якщо ж немає кому тлумачити, то нехай чужинець мовчить на зібранні, нехай промовляє лише до себе й до Бога. Двоє чи троє людей з пророчим даром нехай говорять, а решта мають перевіряти, що вони кажуть. Коли ж якесь одкровення відкриється тому, хто сидить, то перший нехай замовкне. Бо всі ви можете пророкувати по черзі, щоб інші навчалися й утішалися. Духи пророків коряться пророкам, через те що Бог є Богом не безладдя, а миру. Як у всіх церквах людей Божих, жінкам вашим слід мовчати на зібраннях, бо їм не дозволяється говорити. Вони мусять перебувати в покорі, як сказано в Законі Мойсея. Якщо вони хочуть чогось навчитися, то їм слід спитати своїх чоловіків удома, бо непристойно жінці говорити на зібранні в церкві. Хіба від вас прийшло Слово Боже? Чи, може, до вас самих воно прийшло? Якщо хтось вважає, що він є пророком чи має духовний дар, то нехай визнає, що те, що я пишу вам — Заповідь Господня. А якщо хтось не визнає цього, то і його самого не буде визнано. Отже, брати і сестри мої, будьте завзятими, пророкуючи, й нікому не забороняйте говорити іншими мовами. Та все треба робити належним чином і статечно.