ЛУКИ 6

Питання про суботу

1 # Мт. 12:1–8; Мр. 2:23–28. # 5 М. 23:25. Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани, і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли.

2 # Ів. 5:10. А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?

3У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним?

4 # 3 М. 24:5–9; 1 Сам. 21:7. Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним?

5І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!

Ісус оздоровляє в суботу

6 # Мт. 12:9–14; Мр. 3:1–6. І сталося іншої суботи, коли увійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку.

7 # Лк. 14:1, 20:20. Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього.

8 # Лк. 5:22. А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.

9 # Лк. 14:3. Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу – добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити?

10Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга].

11А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом.

Покликання дванадцятьох апостолів

12 # Мт. 10:1–4; Мр. 3:13–19. # Лк. 9:28. Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога.

13 # Ів. 6:70; Дії 1:2,13. А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:

14Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Вартоломія,

15 # Мт. 9:9. Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом#6:15 Ревнитель (гр. мовою), відповідає євр. Кананіт.,

16 # Ів. 14:22. Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.

Ісус навчає і зціляє

17 # Мт. 4:24; Мр. 3:7–12. # Лк. 19:37; Ів. 6:60,66; Лк. 5:17. Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалиму, і з приморського Тира й Сидона,

18які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, – і оздоровлялися.

19 # Мт. 9:20; Лк. 5:17. І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх.

Принципи щасливого життя

20 # Мт. 5:2–12. # Іс. 61:1; Як. 2:5. А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже.

21 # Об. 7:16; Пс. 125:5; Іс. 61:2, 65:18. Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся.

22 # Ів. 15:19; Мт. 10:22; 1 Пет. 4:14; Як. 2:7. Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського.

23 # Дії 5:41; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Хр. 36:16; Дії 7:52. Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки.

24 # Мт. 19:23; Як. 5:1. Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху.

25 # Іс. 5:22, 65:13; Як. 4:9. Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати.

26 # Міх. 2:11; Єр. 5:31. Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки.

Любіть своїх ворогів

27 # Мт. 5:39–47. # Лк. 6:35, 1:71. Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас;

28 # 1 Пет. 3:9. благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас.

29Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки.

30Кожному, хто просить у тебе, – дай, а від того, хто забирає твоє, – не домагайся.

31 # Мт. 7:12. Як хочете, щоби чинили вам люди, – чиніть [і ви] їм так само.

32 # 1 Пет. 2:19; 3 М. 25:35. А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять.

33І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять.

34Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж.

35 # Лк. 6:27, 1:76; Пс. 24:8, 85:5. Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, – і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.

36 # Мт. 5:48. Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.

Не судіть

37 # Мт. 7:1–5. # Мт. 18:18. Також не судіть – і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте – і проститься вам;

38 # Мт. 7:2. давайте – і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам.

39 # Лк. 5:36; Мт. 15:14. І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?

40 # Мт. 10:24. Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель.

41Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка в твоєму оці, не помічаєш?

42[Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! – а не бачиш тієї колоди, яка в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

Чим переповнене серце, те промовляють уста

43 # Мт. 12:33–35, 7:16–20. Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід.

44Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.

45Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана – зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!

Будьте виконавцями Божого Слова

46 # Мал. 1:6; Мт. 7:21. Чому Мене кличете: Господи, Господи! – а не робите того, що Я кажу?

47 # Мт. 7:24–27. Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, – скажу вам, до кого він подібний:

48він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований.

49А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі – без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, – велика стала з нього руїна!

Поточний вибір:

ЛУКИ 6: CUV

Позначайте

Поділитись

Копіювати