БУТТЯ 42
42
Прибуття братів Йосифа до Єгипту
1 #
1 М. 42:2, 19. Яків також довідався, що в Єгипті є зерно. Тож сказав Яків своїм синам: Чому ви дивитесь один на одного?
2 #
Дії 7:12. Я дізнався, – продовжив він, – що в Єгипті є пшениця. Тож підіть туди й купіть там для нас зерна, щоб ми могли вижити й не повмирати.
3Так десять Йосифових братів подались у Єгипет купити пшениці.
4Однак Веніяміна, Йосифового брата, Яків не відпустив з іншими його братами, бо сказав: Щоби часом не спіткало його якесь нещастя.
5Тож прибули сини Ізраїля разом з іншими, які також йшли для закупівлі зерна, оскільки в ханаанському краю був голод.
6 #
1 М. 37:7. Йосиф же, фактично, був володарем єгипетського краю; він продавав зерно усім людям тієї землі. Прийшовши, Йосифові брати поклонилися йому долілиць.
7Побачивши своїх братів, Йосиф упізнав їх, але тримався від них на віддалі і розмовляв з ними суворо. Він запитав їх: Звідкіля ви прийшли? Вони відповіли: З ханаанської землі, щоб купити їжі.
8Хоча Йосиф упізнав своїх братів, але вони його не впізнали.
9 #
1 М. 37:5–9. Пригадав Йосиф свої сновидіння про них і сказав їм: Ви – шпигуни! Ви прийшли розвідати слабкі місця цього краю.
10Вони відповіли йому: Ні, пане, твої слуги прийшли купити хліба.
11Всі ми сини одного чоловіка; ми чесні! Твої слуги не шпигуни!
12Та він наполягав: Ні, ви таки прийшли вивідати слабкі місця цього краю.
13 #
1 М. 37:33. Вони ж знову стверджували: Ми, твої слуги, – сини одного чоловіка; нас дванадцятеро братів у ханаанській землі. Наш молодший брат сьогодні з нашим батьком, а ще одного немає.
14Йосиф продовжував стверджувати: Як я вже сказав, так воно і є; безумовно, ви – шпигуни!
15 #
1 М. 43:3, 5. Отже, ви будете перевірені! Присягаюсь фараоном: ви не вийдете звідси, доки не прибуде сюди ваш молодший брат!
16Пошліть одного з-поміж вас, аби припровадив вашого брата; ви ж будете сидіти у в’язниці, доки не будуть доведені ваші слова, – говорите ви правду чи ні. Якщо ж ні, то присягаюсь життям фараона, що ви – шпигуни.
17І посадив їх на три дні до в’язниці.
18 #
3 М. 25:43; Пс. 111:10. А третього дня Йосиф їм запропонував: Зробіть так, як я скажу, і житимете, адже я боюся Бога.
19Якщо ви чесні, то нехай один з ваших братів залишиться в цій в’язниці, а всі інші ідіть і віднесіть вашим родичам пшеницю, щоб вони не голодували.
20Вашого ж молодшого брата приведіть до мене: таким чином ваші слова підтвердяться, і ви не помрете. Вони так і зробили.
21І говорили брати між собою: Дійсно, ми провинились перед нашим братом, адже ми бачили біль його душі, коли благав нас, проте не прислухалися. Ось чому спіткало нас це нещастя.
22 #
1 М. 4:10, 37:22. Рувим у відповідь промовив до них: Хіба не говорив я вам, стверджуючи: Не чиніть зла юнакові. Але ви не послухали мене. І ось домагаються від нас його крові.
23Вони не знали, що Йосиф їх розуміє, оскільки він у розмові користувався послугами перекладача.
24 #
1 М. 43:23. Почувши це, Йосиф відійшов від них і заплакав. Потім знову повернувся до них, порозмовляв з ними, забрав від них Симеона і перед їхніми очима звелів його ув’язнити.
Повернення братів до Ханаану без Симеона
25Їхні мішки Йосиф наказав наповнити пшеницею, повернути гроші кожного в його мішок і дати їм харчі на дорогу. Так з ними все і було зроблено.
26Нав’ючивши своїх ослів пшеницею, брати звідти пішли.
27А на місці, де зупинилися на ночівлю, один із них, розв’язавши свій мішок, щоб нагодувати осла, побачив свої гроші, які були в мішку зверху.
28Він сказав своїм братам: Мені повернули мої гроші – ось вони тут, у моєму мішку. Їхні серця охопив жах. Злякавшись, брати говорили один одному: Що це Бог нам зробив?
29 Нарешті прибули вони в ханаанський край до свого батька Якова і розповіли йому все, що з ними трапилося.
30 #
1 М. 42:7. Говорив з нами суворо той чоловік, господар краю, – казали вони, – і назвав нас шпигунами країни.
31Ми ж йому говорили: Ми – люди чесні, не шпигуни;
32нас є дванадцять братів, синів нашого батька; одного нема, а найменший нині з нашим батьком у ханаанській землі.
33Але той чоловік, господар краю, сказав нам: От з чого довідаюся, що ви чесні: одного з ваших братів залиште у мене і, через голод у ваших родинах, візьміть пшеницю та йдіть.
34Але приведіть вашого молодшого брата до мене, і тоді переконаюсь, що ви не шпигуни, а чесні люди. Я віддам вам вашого брата, і будете приходити в цей край для купівлі.
35Коли ж вони випорожнювали свої мішки, то виявилося, що в мішку кожного був вузол з грішми. Вони і їхній батько, побачивши вузлики зі своїми грішми, перелякалися.
36 #
1 М. 43:14. Тоді сказав їм їхній батько Яків: Ви позбавили мене дітей. Йосифа нема, Симеона нема, а тепер хочете забрати Веніяміна! Все це падає на мене.
37Тоді Рувим сказав своєму батькові: Вб’єш моїх двох синів, якщо не поверну Веніяміна до тебе! Доручи його мені, і я поверну його тобі.
38 #
1 М. 37:35, 44:29. Він же відповів: Мій син не піде з вами, оскільки його брат помер, і він залишився один. Якщо ж спіткає його лихо в дорозі, якою підете, то зі смутком зведете мою сивину до шеолу.
Поточний вибір:
БУТТЯ 42: CUV
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
БІБЛІЯ Сучасний переклад © Українське Біблійне Товариство (2020-2023)