ДІЇ 7
7
Промова перед синедріоном. Авраам
1 #
Дії 17:11, 24:9. Первосвященик запитав: Чи це так?
2 #
Дії 22:1; Пс. 28:3; 1 М. 11:31, 15:7. А він промовив: Мужі, брати і батьки, послухайте! Бог слави з’явився нашому батькові Авраамові, коли він був у Месопотамії перед тим, як він оселився в Харані.
3 #
1 М. 12:1. І сказав йому: Вийди зі своєї землі, від свого роду та піди у край, який Я тобі покажу.
4 #
1 М. 11:32, 12:5. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселився в Харані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в цю землю, де ви тепер живете.
5 #
5 М. 2:5; 1 М. 48:4, 13:15, 17:8, 16:1. І не дав йому спадщини в ній навіть на стопу ноги, але обіцяв дати її для володіння йому та його нащадкам після нього, хоч не було в нього дитини.
6 #
1 М. 15:13; 2 М. 2:22. І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, будуть поневолені й гнобитимуть їх чотириста років.
7 #
2 М. 3:12. Але Я, – сказав Бог, – судитиму народ, якому вони служитимуть, і після цього вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці!
8 #
1 М. 17:10,13; 1 Хр. 1:34; 1 М. 21:4, 25:26, 29:31—30:24, 35:16–18. І дав йому завіт обрізання. І він породив Ісаака й обрізав його восьмого дня, Ісаак – Якова, Яків – дванадцятьох патріархів.
Йосиф
9 #
1 М. 37:11,28, 45:4, 39:2,21,23. А патріархи позаздрили Йосифові й продали його в Єгипет. Та з ним був Бог
10 #
1 М. 39:21, 41:43,46, 45:8; Пс. 104:21. і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і милість перед фараоном, царем єгипетським, і той поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом.
11 #
1 М. 41:54, 42:5. Настав же голод по всій [землі] єгипетській та ханаанській, і прийшла велика скрута, – наші батьки не знаходили поживи.
12 #
1 М. 42:2. Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків.
13 #
1 М. 45:1,2,16. Коли ж вони прибули вдруге, Йосиф признався своїм братам, і рід Йосифа став відомим фараонові.
14 #
1 М. 45:9–11,23, 46:27; 2 М. 1:5. Йосиф послав покликати свого батька Якова з усім родом, – сімдесят п’ять#7:14 Згідно з грецьким перекладом 2 М. 1:5. Євр. текст подає cімдесят. душ.
15 #
1 М. 46:3,6; 5 М. 26:5; 1 М. 49:33; 2 М. 1:6. Тож Яків переселився в Єгипет, де помер сам і батьки наші;
16 #
1 М. 33:19, 50:13. і перенесли їх до Сихема й поклали до гробниці, яку Авраам купив за срібло в синів Емора в Сихемі.
Мойсей
17 #
1 М. 47:27; 2 М. 1:7,20; Пс. 104:24. Коли наближався час виконання обітниці, яку Бог проголосив Авраамові, народ в Єгипті збільшився і помножився,
18 #
2 М. 1:8. доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосифа.
19 #
2 М. 1:9–11,17,22. Він, замисливши зло проти нашого роду, гнобив наших батьків, примушуючи їх викидати своїх немовлят, аби не давати їм жити.
20 #
2 М. 2:2; Євр. 11:23. В цей час народився Мойсей, і був він гарний перед Богом; його годували три місяці в батьківському домі.
21 #
2 М. 2:3,5,10. Коли ж його покинули, то дочка фараона взяла його й вигодувала собі за сина.
22 #
1 Цар. 5:10; Лк. 24:19. І Мойсей був навчений усієї єгипетської мудрості, був сильний у своїх ділах та словах.
23 #
1 Кор. 2:9; 2 М. 2:11. А коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів – синів Ізраїля.
24 #
2 М. 2:12. Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і, убивши єгиптянина, помстився за покривдженого.
25Він думав, що його брати зрозуміють, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Та вони не зрозуміли.
26 #
2 М. 2:13. Наступного дня з’явився перед ними, коли вони билися, і намагався їх помирити, сказавши: Мужі, та ви ж брати, навіщо кривдите один одного?
27 #
Дії 7:39; 2 М. 2:14. А той, який кривдив ближнього, відштовхнув його, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею над нами?
28Чи ти хочеш мене вбити так само, як учора вбив єгиптянина?
29 #
2 М. 2:15,22, 18:3. Через цю справу Мойсей утік і став чужинцем у Мадіамській землі, де породив двох синів.
Старший і Визволитель
30 #
2 М. 3:2. Коли минуло сорок років, з’явився йому в пустелі при Сінайській горі ангел [Господній] у вогняному полум’ї куща.
31 #
2 М. 3:3. Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. А коли він підійшов, щоб роздивитися, то пролунав голос Господа:
32 #
Дії 3:13; 2 М. 3:6,15. Я, Бог твоїх батьків, Бог Авраама й Ісаака та [Бог] Якова! Охоплений трепетом, Мойсей не наважився поглянути.
33 #
2 М. 3:5. Та Господь сказав йому: Зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на якому стоїш, – це свята земля!
34 #
2 М. 3:7,10. Я поглянув і побачив гноблення Мого народу, який у Єгипті, Я почув їхній стогін, тож зійшов визволити їх. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту!
35Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею? – його, з’явившись у кущі, Бог рукою ангела послав як старшого й визволителя.
36 #
Дії 5:12; 2 М. 7:3; Пс. 104:27; 2 М. 15:4; 4 М. 14:33. Саме він вивів їх, зробивши чудеса й ознаки в Єгипетській землі та на Червоному морі й упродовж сорока років у пустелі.
37 #
Дії 3:22; 5 М. 18:15. Це той Мойсей, який сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, [Його слухайте]!
38 #
5 М. 4:10; Дії 7:53; 2 М. 31:18; 5 М. 9:10, 32:47, 33:3. Це той, хто в пустелі на зібранні був разом з Ангелом, який на Сінайській горі говорив до нього та до наших батьків, хто одержав живі слова, щоби дати нам;
Протидія Богові
39 #
4 М. 14:3. якого не схотіли послухатися наші батьки, але відкинули його й повернулися своїми серцями до Єгипту,
40 #
2 М. 32:1,23. сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі!
41 #
2 М. 32:4,6,8; Пс. 114:4; Єр. 1:16; 5 М. 4:28. І тими днями вони зробили теля, принесли жертву ідолові й веселилися з витвору своїх рук.
42 #
Рим. 1:24; Єр. 7:18, 8:2, 19:13; Ам. 5:25–27. Тож Бог відвернувся і передав їх служити небесному війську, як написано в книзі Пророків: Доме Ізраїля, чи приносили ви Мені сорок років у пустелі заколення і жертви?
43Ви ж підняли намет Молоха і зірку вашого бога Райфана – зображення, які самі зробили, щоби поклонятися їм! Я переселю вас аж за Вавилон!
44 #
2 М. 27:21, 25:40; Євр. 8:5. Наші батьки мали в пустелі намет свідчення, як наказав Той, Хто велів Мойсеєві зробити його за зразком, який він бачив.
45 #
Іс. Нав. 3:14, 18:1; 1 М. 48:4, 17:8; 5 М. 32:49; Іс. Нав. 23:9, 24:18. Узявши його, батьки наші занесли його разом з Ісусом в землю тих народів, які вигнав Бог з‑перед обличчя наших батьків, – і так аж до днів Давида,
46який знайшов благодать у Бога і просив, щоби знайти дім для Бога Якова.
47 #
1 Цар. 6:2, 8:20; 1 Хр. 22:6. Та дім Йому збудував Соломон.
48 #
Дії 17:24; Іс. 16:12. Але Всевишній проживає не в рукотворному, як каже пророк:
49 #
Іс. 66:1; Мт. 5:34. Небо – Мій престол, а земля – підніжжя для Моїх ніг. Який дім збудуєте Мені, – каже Господь, – або яке місце для Мого спочинку?
50Хіба не Моя рука все це зробила?
51 #
2 М. 33:3,5; 3 М. 26:41; Єр. 6:10; Іс. 63:10; 4 М. 27:14. Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, – як батьки ваші, так і ви!
52 #
1 Цар. 19:10,14; Неєм. 9:26; 2 Хр. 36:16; Мт. 5:12, 27:19. Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, які наперед провіщали про прихід Праведника, Якого ви тепер зрадили й убили.
53 #
Ів. 7:19; Дії 7:38; 5 М. 33:2; Гал. 3:19; Євр. 2:2. Ви, котрі одержали Закон через веління ангелів, але не зберегли його!
Мученицька смерть Степана
54 #
Дії 5:33; Пс. 34:16, 36:12, 111:10; Йов 16:9. Слухаючи це, вони палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами.
55 #
Дії 6:3,5, 11:24, 13:52; Лк. 4:1; Пс. 62:3; Іс. 6:1; Ів. 12:41; Мт. 26:64. Але Степан, сповнений Святого Духа, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога,
56 #
Дії 10:11; Лк. 22:69. і сказав: Ось я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога!
57 #
Дії 19:29; Йов 16:10. Голосно закричавши й затуливши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього.
58 #
Лк. 4:29; Євр. 13:12; 3 М. 24:14; 4 М. 15:35; 5 М. 17:7; Дії 22:20. І, вивівши за місто, вони почали побивати його камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савлом.
59 #
Лк. 23:46. І побивали камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій!
60 #
Дії 20:36; Лк. 23:34. Ставши на коліна, він скрикнув голосно: Господи, не зарахуй їм це за гріх! І, промовивши це, він упокоївся.
Поточний вибір:
ДІЇ 7: CUV
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
БІБЛІЯ Сучасний переклад © Українське Біблійне Товариство (2020-2023)
