Тож питаю: невже Бог відкинув Свій народ? Зовсім ні! Бо і я ізраїльтянин, з нащадків Авраама, з племені Веніаміна.
Не відкинув Бог Свого народу, який Він наперед пізнав. Чи ви не знаєте, що каже Писання в розповіді про Іллю? Як він скаржиться Богу на Ізраїль, кажучи:
Господи, Твоїх пророків убили, Твої жертовники зруйнували, залишився я один, та й моє життя шукають.
Та що каже йому Божа відповідь? — Я залишив Собі сім тисяч чоловік, які не схилили коліна перед Ваалом.
Так і в теперішній час зберігся залишок за вибором благодаті.
А якщо по благодаті, то вже не по ділах, інакше благодать вже не є благодаттю; якщо ж по ділах, то це вже не благодать, інакше діло вже не є ділом.
Що ж? А те, що Ізраїль, чого шукав, того не отримав; вибрані отримали, а решта затверділи.
Як написано: Бог дав їм дух заціпеніння, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, до сьогоднішнього дня.
І Давид каже: Хай буде їхній стіл тенетами, і пасткою, і сильцем, і відплатою їм.
Хай затьмаряться їхні очі, щоб не бачили, і їхню спину назавжди зігни.
Тож питаю: невже вони спіткнулися, щоб упасти? Зовсім ні! Але завдяки їхньому оступленню — спасіння язичникам, щоб викликати в них ревнощі.
Якщо ж від їхнього оступлення — багатство для світу і від їхнього зменшення — багатство для язичників, то наскільки більше буде від їхнього повного числа!
А вам, язичникам, кажу: оскільки я апостол язичників, я прославляю своє служіння,
щоб якось викликати ревнощі у рідних мені по плоті і спасти бодай декого з них.
Якщо ж від відкинення їх — примирення світу, то що буде від прийняття їх, як не оживлення з мертвих?
Біблія
Біблія для діточок
