Филип’ян 4:10-23

Я дуже зрадів у Господі, що ви вже нарешті знову почали піклуватися про мене; ви й раніше піклувалися, та не мали сприятливих обставин. Кажу це не від нужди, бо я навчився бути задоволеним у тих обставинах, у яких знаходжусь. Умію жити і в скруті, умію жити і в достатку; у кожній і в усіх обставинах я навчився і насичуватися, і голодувати, і мати достаток, і терпіти нестаток. Усе можу у Христі, Який зміцнює мене. Утім, ви добре зробили, що взяли участь у моїй скорботі. Ви й самі, филип’яни, знаєте, що на початку проповіді Євангелія, коли я вийшов з Македонії, жодна церква не взяла участі в справі давання-отримання для мене, крім вас одних. Бо ви й у Фессалоніку не раз і не два посилали на мої потреби. Кажу це не тому, що я шукаю даяння, а шукаю плоду, що примножується на ваш рахунок. Я все отримав і маю достаток. Я повністю забезпечений, отримавши від Епафродита послане вами як приємні пахощі, жертву приємну, угодну Богу. А мій Бог задовольнить усяку вашу потребу за Своїм багатством у славі у Христі Ісусі. Богу ж і нашому Отцю слава на віки вічні! Амінь. Привітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас брати, які зі мною. Вітають вас усі святі, а особливо ті, що з кесаревого дому. Благодать нашого Господа Ісуса Христа з усіма вами! Амінь.