Филип’ян 4:1-9

Отже брати мої улюблені й жадані, моя радість і вінець, стійте отак у Господі, улюблені. Благаю Еводію, благаю Синтиху бути однодумними в Господі. Прошу й тебе, справжній товаришу: допомагай цим жінкам, які боролися зі мною в проповіді Євангелія разом із Климентом та іншими моїми співпрацівниками, імена яких у книзі життя. Радійте завжди в Господі; і ще раз скажу: радійте. Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько. Ні про що не турбуйтесь, а завжди в молитві і благанні з подякою відкривайте свої прохання Богу, і мир Божий, який перевищує всяке розуміння, збереже ваші серця й ваші думки у Христі Ісусі. Нарешті, брати, що тільки істинне, що тільки гідне, що тільки справедливе, що тільки чисте, що тільки миле, що тільки похвальне, — якщо це якась чеснота і якщо це якась похвала, — про те й думайте. Чому ви навчились і що прийняли й почули від мене і побачили в мені, те й робіть, і Бог миру буде з вами.