Филимона 1:1-25

Павло, в’язень Ісуса Христа, і брат Тимофій — Филимону, нашому улюбленому брату і співпрацівнику, і Апфії, улюбленій сестрі, і Архипу, нашому соратнику, і церкві в твоєму домі: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа! Завжди дякую моєму Богу, згадуючи тебе у своїх молитвах, чуючи про твою любов і віру, які маєш до Господа Ісуса і до всіх святих, щоб твоя спільна з нами віра виявилась дієвою у пізнанні всякого добра у вас у Христі Ісусі. Бо ми маємо велику радість і втіху у твоїй любові, тому що тобою, брате, заспокоєні серця святих. Тому, маючи в Христі велику сміливість наказувати тобі, що личить, ради любові краще благаю, такий як я, Павло-старець, а тепер ще й в’язень Ісуса Христа. Благаю тебе за свого сина, якого я народив у своїх кайданах, за Онисима, колись непотрібного тобі, а тепер потрібного тобі і мені. Я послав його назад, а ти прийми його, немов моє серце. Я хотів був тримати його в себе, щоб він замість тебе служив мені в кайданах за Євангеліє, та без твоєї згоди нічого не хотів робити, щоб твоє добре діло було не як вимушене, а добровільне. Бо, може, він для того й відлучився на деякий час, щоб ти отримав його назавжди, вже не як раба, а вище від раба, як улюбленого брата, особливо мені, а наскільки більше тобі, і по плоті, і в Господі. Тож якщо вважаєш мене товаришем, прийми його як мене. Якщо ж він чимось скривдив тебе або винен, зарахуй це мені. Я, Павло, написав своєю рукою: я відплачу; не кажу тобі про те, що ти й самого себе ще винен мені. Так, брате, я хотів би отримати користь від тебе в Господі; заспокой моє серце в Господі. Маючи впевненість у твоєму послуху, я написав тобі, знаючи, що ти зробиш навіть більше, ніж я кажу. А заодно й приготуй мені помешкання, бо я сподіваюся, що завдяки вашим молитвам буду дарований вам. Вітають тебе Епафрас, мій співв’язень у Христі Ісусі, Марк, Арістарх, Димас, Лука, мої співпрацівники. Благодать нашого Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.