І знову Iсус увійшов у синагогу, а там був чоловік з усохлою рукою.
А за Ним стежили, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його.
Він каже чоловіку з усохлою рукою: Стань посередині.
А їм каже: У суботу можна робити добро чи робити зло? врятувати життя чи погубити? Вони ж мовчали.
Оглянувши їх із гнівом, засмучений закам’янілістю їхніх сердець, Він каже тому чоловіку: Простягни свою руку! Той простягнув, і його рука стала здорова, як і інша.
Фарисеї ж вийшли й відразу стали змовлятися з іродіанами проти Нього, щоб погубити Його.
А Ісус пішов зі Своїми учнями до моря; і за Ним пішло багато народу з Галілеї, з Іудеї,
з Єрусалима, з Ідумеї, Зайордання, і ті, що в околицях Тира й Сидона, — багато народу, почувши про все, що Він робить, прийшло до Нього.
І Він сказав Своїм учням тримати для Нього напоготові човен через багатолюдність, щоб вони не тіснили Його.
Бо Він зцілив багатьох, тому всі, хто мав недуги, тиснулися до Нього, щоб доторкнутися до Нього.
І нечисті духи, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий!
Та Він суворо забороняв їм розголошувати про Нього.
Зійшовши на гору, Він покликав до Себе тих, кого Сам хотів, і вони прийшли до Нього.
І призначив Дванадцятьох, щоб вони були з Ним і щоб посилати їх проповідувати
і мати владу зціляти від хвороб і виганяти бісів:
Симона, якому дав ім’я Петро,
Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, яким дав ім’я Воанергес, тобто «сини грому»,
Андрія, Филипа, Варфоломія, Матвія, Хому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта
та Іуду Іскаріота, який і зрадив Його.
Приходять вони в дім, і знову зібрався народ, так що вони не могли й поїсти хліба.
Почувши про це, Його рідні пішли взяти Його, бо казали: Він не при Собі.