Одного дня Він сів зі Своїми учнями в човен і сказав їм: Перепливімо на той бік озера. I вони відпливли.
Коли ж вони пливли, Він заснув. I піднялася буря на озері, і їх заливало водою, і вони були в небезпеці.
Вони, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику, Наставнику, ми гинемо! Він же встав і заборонив вітру й розбурханій воді, і вони ущухли, і настала тиша.
I сказав їм: Де ваша віра? Вони ж, злякавшись, здивувалися й казали один одному: Хто ж це такий, що і вітрам наказує, і воді і вони слухаються Його?
Припливли вони в Гадаринську землю, що навпроти Галілеї.
Коли ж Iсус вийшов на берег, назустріч Йому вийшов якийсь чоловік із міста, який був одержимий бісами з давнього часу, і не одягався в одяг, і жив не в домі, а в гробницях.
Побачивши Iсуса, він закричав, і впав перед Ним, і сказав гучним голосом: Що Тобі до мене, Iсусе, Сину Бога Всевишнього?! Прошу Тебе: не муч мене!
(Бо Iсус наказав нечистому духу вийти з цього чоловіка, тому що той багато разів оволодівав ним, і його зв’язували ланцюгами й кайданами і стерегли, та він розривав пута, і біс гнав його в пустелі).
Iсус запитав його: Як тебе звати? Той сказав: Легіон, — бо в нього увійшло багато бісів.
I вони стали благати Його, щоб не наказував їм іти в безодню.
А там на горі паслося чимале стадо свиней, і біси стали благати Його, щоб дозволив їм увійти в них. I Він дозволив їм.
I біси вийшли з того чоловіка і увійшли в свиней, і стадо кинулося з кручі в озеро і потонуло.
Пастухи, побачивши, що сталося, втекли, побігли й розповіли про це в місті і в селах.
I люди вийшли подивитися, що сталося. Прийшли вони до Iсуса і побачили, що чоловік, з якого вийшли біси, сидить біля Iсусових ніг, одягнений і при своєму розумі; і злякалися.
Ті ж, що бачили, розповіли їм про те, як зцілився біснуватий.
I весь народ Гадаринської околиці попросив Його піти від них, тому що вони були охоплені великим страхом. I Він сів у човен і поплив назад.
Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним, та Iсус відіслав його, сказавши:
Вертайся додому і розказуй, скільки зробив для тебе Бог. I той пішов і розголошував по всьому місту, скільки зробив для нього Iсус.
Коли ж Iсус вернувся, народ радо прийняв Його, бо всі чекали Його.
I ось прийшов чоловік на ім’я Яір (а він був начальником синагоги) і, впавши Iсусу в ноги, став благати Його увійти до нього в дім,
тому що в нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він ішов, народ тіснив Його.
I ось жінка, у якої дванадцять років була кровотеча, яка витратила на лікарів увесь прожиток і жодним не могла бути вилікувана,
підійшла ззаду й доторкнулася до краю Його одягу — і відразу кровотеча в неї зупинилася.
Iсус сказав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі заперечували, Петро й ті, що були з ним, сказали: Наставнику, Тебе оточує й тіснить народ, і Ти кажеш: Хто доторкнувся до Мене?
Та Iсус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як з Мене вийшла сила.
Жінка, побачивши, що не втаїлася, підійшла з тремтінням і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як відразу одужала.
Він же сказав їй: Підбадьорся, дочко! Твоя віра уздоровила тебе. Iди з миром.
Ще Він говорив, як приходить хтось від начальника синагоги і каже йому: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя.
Та Iсус, почувши це, сказав йому у відповідь: Не бійся, тільки вір, і вона одужає.
Увійшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти, крім Петра, Якова, Iоана та батька і матері дитини.
Усі ж плакали й голосили за нею. Та Він сказав: Не плачте, вона не померла, а спить.
I вони сміялися з Нього, знаючи, що вона померла.
Він же, виславши всіх, узяв її за руку і вигукнув: Дівчино, устань!
I її дух повернувся, і вона відразу встала; і Він наказав, щоб їй дали їсти.
I її батьки були вражені, а Він наказав їм нікому не розповідати про те, що сталося.