Луки 22:39-62

Луки 22:39-62 НУП

I, вийшовши, пішов за звичаєм на Оливну гору, і з Ним пішли і Його учні. Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. А Сам відійшов від них на відстань кидка каменя і, ставши на коліна, молився, кажучи: Отче, якщо Ти хочеш, пронеси цю чашу повз Мене! Утім, не Моя воля, а Твоя хай буде! I з’явився Йому ангел з неба і підкріпляв Його. I, будучи в борінні, Він ще палкіше молився, і Його піт був як краплі крові, що падали на землю. Уставши з молитви, Він прийшов до учнів і побачив, що вони сплять від суму, і сказав їм: Що ви спите? Устаньте й моліться, щоб не впасти в спокусу. Ще Він говорив, як з’явився народ, а попереду нього йшов один із Дванадцятьох на ім’я Iуда, і він наблизився до Iсуса, щоб поцілувати Його. Та Iсус сказав йому: Iудо, то ти поцілунком зраджуєш Сина Людського? Ті ж, що були навколо Нього, побачивши, до чого йде, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем? I один з них ударив раба первосвященника і відтяв йому праве вухо. Та Iсус сказав у відповідь: Облиште, досить! — і, доторкнувшись до його вуха, зцілив його. А первосвященникам, сторожі Храму й старійшинам, що прийшли до Нього, Iсус сказав: Як на розбійника вийшли ви з мечами й киями. Коли щодня Я був з вами у Храмі, ви не простягали рук до Мене, але тепер ваш час і влада темряви. I вони, взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж ішов слідом здаля. Коли вони розпалили вогнище посередині двору і сіли разом, сів серед них і Петро. Побачила його одна служниця, як він сидів біля вогню, і, вдивившись у нього, сказала: I цей був з Ним. Та він зрікся Його, сказавши: Жінко, я не знаю Його. Трохи згодом побачив його інший і сказав: I ти один з них. Та Петро сказав: Чоловіче, я не з них. Минуло близько однієї години, і хтось інший твердив, кажучи: Точно, і цей був з Ним, бо він галілеянин. Та Петро сказав: Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш. I відразу, ще він говорив, заспівав півень. Тут Господь обернувся і поглянув на Петра. I згадав Петро слова Господа, як Він сказав йому: Перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся Мене. I, вийшовши назовні, Петро гірко заплакав.

Прочитати Луки 22