I, вийшовши, пішов за звичаєм на Оливну гору, і з Ним пішли і Його учні.
Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
А Сам відійшов від них на відстань кидка каменя і, ставши на коліна, молився,
кажучи: Отче, якщо Ти хочеш, пронеси цю чашу повз Мене! Утім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
I з’явився Йому ангел з неба і підкріпляв Його.
I, будучи в борінні, Він ще палкіше молився, і Його піт був як краплі крові, що падали на землю.
Уставши з молитви, Він прийшов до учнів і побачив, що вони сплять від суму,
і сказав їм: Що ви спите? Устаньте й моліться, щоб не впасти в спокусу.
Ще Він говорив, як з’явився народ, а попереду нього йшов один із Дванадцятьох на ім’я Iуда, і він наблизився до Iсуса, щоб поцілувати Його.
Та Iсус сказав йому: Iудо, то ти поцілунком зраджуєш Сина Людського?
Ті ж, що були навколо Нього, побачивши, до чого йде, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
I один з них ударив раба первосвященника і відтяв йому праве вухо.
Та Iсус сказав у відповідь: Облиште, досить! — і, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
А первосвященникам, сторожі Храму й старійшинам, що прийшли до Нього, Iсус сказав: Як на розбійника вийшли ви з мечами й киями.
Коли щодня Я був з вами у Храмі, ви не простягали рук до Мене, але тепер ваш час і влада темряви.
I вони, взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж ішов слідом здаля.
Коли вони розпалили вогнище посередині двору і сіли разом, сів серед них і Петро.
Побачила його одна служниця, як він сидів біля вогню, і, вдивившись у нього, сказала: I цей був з Ним.
Та він зрікся Його, сказавши: Жінко, я не знаю Його.
Трохи згодом побачив його інший і сказав: I ти один з них. Та Петро сказав: Чоловіче, я не з них.
Минуло близько однієї години, і хтось інший твердив, кажучи: Точно, і цей був з Ним, бо він галілеянин.
Та Петро сказав: Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш. I відразу, ще він говорив, заспівав півень.
Тут Господь обернувся і поглянув на Петра. I згадав Петро слова Господа, як Він сказав йому: Перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
I, вийшовши назовні, Петро гірко заплакав.