Сказавши це, Він пішов уперед, прямуючи в Єрусалим.
Коли Він наблизився до Віффагії і Віфанії, до гори, яка називається Оливною, то послав двох Своїх учнів,
сказавши: Підіть у село, що перед вами; в ньому при вході ви знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть.
А якщо хтось спитає вас: Навіщо ви відв’язуєте? — ви скажете йому так: Воно потрібне Господу.
Послані пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
Коли ж вони відв’язували осля, його господарі сказали їм: Навіщо ви відв’язуєте осля?
Вони сказали: Воно потрібне Господу.
I привели його до Iсуса, і, накинувши на осля свій одяг, посадили на нього Iсуса.
Коли ж Він їхав, люди стелили на дорозі свій одяг.
А коли Він наближався вже до спуску з Оливної гори, вся безліч учнів почала з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава у вишніх!
Деякі ж фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони Своїм учням!
Та Він сказав їм у відповідь: Кажу вам, що якщо вони замовкнуть, то каміння закричить.
Коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним
і сказав: Якби й ти хоч у цей твій день дізналося, що потрібно для твого миру, та це приховано від твоїх очей.
Бо прийдуть на тебе дні, коли твої вороги обнесуть тебе валом, і оточать тебе, і стиснуть тебе звідусюди,
і зрівняють з землею тебе й твоїх дітей у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, за те, що ти не впізнало часу свого відвідання.