Луки 18:1-14

Розказав їм і притчу про те, що треба завжди молитись і не падати духом, кажучи: В одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не стидався. У тому ж місті була вдова, яка ходила до нього й казала: Захисти мене від мого противника. Він деякий час не хотів, а після цього сказав у собі: Хоч я і Бога не боюсь і людей не стидаюсь, та оскільки ця вдова турбує мене, захищу її, щоб вона більше не приходила і не муляла мені очі. I Господь сказав: Послухайте, що каже неправедний суддя. А Бог хіба не подасть захист Своїм вибраним, що волають до Нього день і ніч, і зволікатиме захистити їх? Кажу вам, що скоро подасть їм захист. Та коли прийде Син Людський, чи знайде віру на землі? Розказав і тим, які надіялися на себе, що вони праведні, і зневажали інших, таку притчу: Два чоловіки прийшли в Храм помолитися: один фарисей, а інший митник. Фарисей став і так про себе молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, неправедні, перелюбники чи як оцей митник. Я пощуся двічі на тиждень, даю десятину з усього, що отримую. А митник, стоячи вдалині, не смів навіть очей підняти до неба, а бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене, грішника! Кажу вам: цей пішов додому виправданим, а не той; бо кожен, хто підносить себе, буде понижений, а хто понижує себе, буде піднесений.