Луки 15:11-31

Луки 15:11-31 НУП

I сказав: В одного чоловіка було два сини. I сказав молодший з них батькові: Батьку, дай мені частину маєтку, що належить мені. I батько розділив між ними майно. Через декілька днів молодший син, зібравши все, подався в далеку країну і промарнував там свій маєток, живучи безпутно. Коли ж він усе розтратив, у тій країні настав сильний голод, і він почав бідувати. I він пішов і пристав до одного громадянина тієї країни, а той послав його на свої поля пасти свиней. I він бажав наповнити свій шлунок стручками, які їли свині, та ніхто не давав йому. Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів у мого батька мають вдосталь хліба, а я гину від голоду. Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив проти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися твоїм сином. Візьми мене за одного з твоїх наймитів. Він устав і пішов до свого батька. Коли ж він ще був далеко, його батько побачив його, і зжалився, і побіг, і кинувся йому на шию, і розцілував його. Син же сказав йому: Батьку, я згрішив проти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися твоїм сином. Та батько сказав своїм рабам: Принесіть найкращий одяг і вдягніть його, дайте перстень на його руку і сандалі на його ноги. Приведіть відгодоване теля і заріжте: будемо їсти і веселитися. Бо цей син мій був мертвий — і ожив, був загублений — і знайшовся. I почали веселитися. Його ж старший син був на полі, і коли, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й хороводи. I, покликавши одного із слуг, запитав, що це таке. Той сказав йому: Прийшов твій брат, і твій батько зарізав відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. Він розгнівався і не хотів увійти. Його ж батько вийшов і став вмовляти його. Та він сказав батькові у відповідь: Я он стільки років служу тобі і ніколи не переступав твого наказу, а ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб мені повеселитися зі своїми друзями. А коли цей син твій, який проїв твоє майно з блудницями, прийшов, ти зарізав для нього відгодоване теля. Він же сказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.

Прочитати Луки 15