Луки 1:8-25

Одного разу, коли Захарія у порядку своєї черги виконував священницькі обов’язки перед Богом, за звичаєм священства випало йому за жеребом увійти в Храм Господній і покадити. А вся безліч народу молилась надворі під час кадіння. I ось з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч від кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і на нього напав страх. Та ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва почута, і твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і ти даси йому ім’я Iоан. I буде тобі радість і веселість, і його народженню багато хто зрадіє. Бо він буде великим перед Господом, і не питиме ні вина, ні сікери, і Святим Духом наповниться ще з утроби своєї матері. I багатьох синів Iзраїля наверне до Господа, їхнього Бога. Він піде перед Ним у дусі й силі Iллі, щоб повернути серця батьків до дітей і неслухняних — до мудрості праведних, щоб приготувати Господу народ підготовлений. Захарія сказав ангелу: Звідки я це знатиму? Адже я старий, і моя дружина похилого віку. Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; я посланий проговорити до тебе й звістити тобі цю добру новину. I ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, коли це станеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу. Тим часом люди чекали Захарію і дивувалися, що він бариться у Храмі. Він же, вийшовши, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив у Храмі видіння; і він пояснював їм знаками і залишався німим. А коли дні його служіння скінчилися, він пішов додому. Після цих днів його дружина Єлизавета зачала і таїлася п’ять місяців, кажучи: Таке зробив мені Господь у дні, у які зглянувся на мене, щоб зняти з мене мою ганьбу між людьми.