О скільки багато хто брався складати розповідь про добре відомі серед нас події,
як передали нам ті, що від початку були очевидцями й служителями Слова,
то вирішив і я, ретельно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле,
щоб ти взнав достовірність слів, у яких був наставлений.
У дні іудейського царя Iрода був один священник з Авієвої черги на ім’я Захарія; його дружина була з дочок Аарона, і звали її Єлизавета.
Обоє вони були праведними перед Богом, живучи за всіма заповідями й вимогами Господніми бездоганно.
У них не було дітей, тому що Єлизавета була безплідна, і обоє вони були похилого віку.
Одного разу, коли Захарія у порядку своєї черги виконував священницькі обов’язки перед Богом,
за звичаєм священства випало йому за жеребом увійти в Храм Господній і покадити.
А вся безліч народу молилась надворі під час кадіння.
I ось з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч від кадильного жертовника.
Захарія, побачивши його, стривожився, і на нього напав страх.
Та ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва почута, і твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і ти даси йому ім’я Iоан.
I буде тобі радість і веселість, і його народженню багато хто зрадіє.
Бо він буде великим перед Господом, і не питиме ні вина, ні сікери, і Святим Духом наповниться ще з утроби своєї матері.
I багатьох синів Iзраїля наверне до Господа, їхнього Бога.
Він піде перед Ним у дусі й силі Iллі, щоб повернути серця батьків до дітей і неслухняних — до мудрості праведних, щоб приготувати Господу народ підготовлений.
Захарія сказав ангелу: Звідки я це знатиму? Адже я старий, і моя дружина похилого віку.
Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; я посланий проговорити до тебе й звістити тобі цю добру новину.
I ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, коли це станеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу.
Тим часом люди чекали Захарію і дивувалися, що він бариться у Храмі.
Він же, вийшовши, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив у Храмі видіння; і він пояснював їм знаками і залишався німим.
А коли дні його служіння скінчилися, він пішов додому.