Іоана 12:1-50

За шість днів до Пасхи Ісус  прийшов у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним із тих, що возлежали з Ним. І ось Марія, узявши фунт чистого нардового дорогоцінного мира, помазала Ісусові ноги і витерла Його ноги своїм волоссям, і дім наповнився пахощами від мира. Тоді один з Його учнів, Іуда Симонів Іскаріот, який мав зрадити Його, каже: Чому це миро не було продано за триста динаріїв і гроші не роздано бідним? Сказав же це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм: у нього була скринька для грошей, і він брав те, що туди клали. Та Ісус сказав: Облиш її, вона зберегла його на день Мого поховання. Бо бідних ви завжди матимете з собою, а Мене не завжди матимете. Багато ж людей з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки ради Ісуса, а щоб побачити й Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. Первосвященники ж змовились убити й Лазаря, бо через нього багато хто з іудеїв відходив від них і починав вірувати в Ісуса. Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове віття, вийшли Йому назустріч і вигукували: Осанна! Благословенний Цар Ізраїлю, що йде в ім’я Господнє! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіону! Ось твій Цар іде, сидячи на дитинчаті ослиці. Його учні спочатку не зрозуміли цього, а коли Ісус прославився, то згадали, що так було написано про Нього і що так зробили Йому. Люди ж, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробниці і воскресив його з мертвих, свідчили про це. Тому люди й вийшли Його зустрічати, бо почули, що Він вчинив таке чудо. Фарисеї ж сказали один одному: Бачите, ви нічого не вдієте. Он увесь світ пішов за Ним. Серед тих, що прийшли поклонитись у свято, були деякі елліни. Вони підійшли до Филипа з Віфсаїди Галілейської і попросили його: Пане, ми хочемо побачити Ісуса. Филип іде й каже про це Андрію, а потім Андрій і Филип кажуть Ісусу. Ісус же сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Сину Людському. Істинно, істинно вам кажу: якщо пшеничне зерно, упавши в землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду. Хто любить своє життя, той втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя. Хто служить Мені, хай іде за Мною; і де Я, там буде і Мій слуга; і хто служить Мені, того вшанує Отець. Моя душа тепер стривожена, і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цього часу. Та на те Я і прийшов — для цього часу. Отче, прослав Своє Ім’я. Тоді пролунав голос із неба: І прославив, і ще прославлю! А народ, який стояв і чув це, сказав, що це був грім. Інші ж казали: Це ангел говорив до Нього. Ісус сказав у відповідь: Не для Мене був цей голос, а для вас. Тепер настав суд цьому світу, тепер князь цього світу буде вигнаний геть. І коли Я буду піднесений від землі, усіх приверну до Себе. Це Він сказав, указуючи, якою смертю мав померти. Народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос пробуває вічно. Як же Ти кажеш, що Син Людський має бути піднесений? Хто Цей Син Людський? Тоді Ісус сказав їм: Ще трохи часу світло буде з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб не огорнула вас темрява; а хто ходить у темряві, той не знає, куди йде. Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Сказавши це, Ісус пішов і скрився від них. Хоча стільки чудес Він учинив перед ними, вони не вірували в Нього, щоб збулося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилась рука Господня? Тому вони не могли вірувати, що ще сказав Ісая: Він засліпив їм очі і закам’янив їм серце, щоб вони не побачили очима, і не зрозуміли серцем, і не навернулись, і Я не зцілив їх. Це сказав Ісая, коли побачив Його славу і сказав про Нього. Проте й з начальників багато хто увірував у Нього, але через фарисеїв не визнавав Його, щоб не бути відлученим від синагоги; бо полюбили славу людську, а не славу Божу. Ісус же вигукнув і сказав: Хто вірує в Мене, той не в Мене вірує, а в Того, Хто Мене послав; і хто бачить Мене, той бачить Того, Хто Мене послав! Я, Світло, прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в Мене, не залишався в темряві. І хто почує Мої слова і не увірує, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ. Хто відкидає Мене і не приймає Моїх слів, той має собі суддю: слово, яке Я говорив, воно буде судити його в останній день. Бо Я не Сам від Себе говорив, а Отець, що послав Мене, Він дав Мені заповідь, що казати і що говорити. І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. Тому, що говорю, Я говорю так, як сказав Мені Отець.