Євреїв 9:1-28

Так от, і перший завіт мав правила богослужіння та земне святилище. Бо скинія була влаштована так: перша, в якій був світильник, стіл і хліби покладання, яка називається «святе»; а за другою завісою була скинія, яка називається «святе святих», яка мала золоту кадильницю, ковчег завіту, покритий з усіх сторін золотом, в якому був золотий глечик з манною, розцвілий жезл Аарона і скрижалі завіту, а над ним — херувими слави, які отінюють кришку умилостивлення, про що неможливо зараз говорити докладно. При такому влаштуванні в першу скинію завжди входять священники здійснювати богослужіння, а в другу — один раз на рік тільки первосвященник, і не без крові, яку приносить за себе і за гріхи незнання народу. Цим Святий Дух показує, що шлях у святе святих ще не відкритий, поки ще стоїть перша скинія. Вона є прообразом для теперішнього часу, в який приносяться дари і жертви, що не можуть зробити жертвоприносця досконалим у совісті, а тільки полягають у стравах, напоях, різних обмиваннях і плотських правилах, встановлених до часу виправлення. Христос же, прийшовши як первосвященник майбутніх благ з більшою і досконалішою скинією, нерукотворною, тобто не цього творіння, і не з кров’ю козлів і телят, а з власною кров’ю, один раз увійшов у святе святих, здобувши вічне викуплення. Бо якщо кров биків і козлів і попіл телиці, окроплюючи осквернених, освячує до чистоти плоті, то наскільки більше кров Христа, Який вічним Духом приніс Себе непорочним Богу, очистить нашу совість від мертвих діл для служіння Богу живому! І тому Він є посередником Нового Завіту, щоб завдяки смерті, яка сталася для викуплення переступів, учинених за першого завіту, покликані отримали обітницю вічної спадщини. Бо де заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача. Адже заповіт дійсний після померлих, оскільки ніколи не має сили, поки живе заповідач. Тому й перший завіт був утверджений не без крові. Бо коли Мойсей оголосив усьому народу кожну заповідь за Законом, то взяв кров телят і козлів з водою, червленою вовною і гісопом і покропив як саму книгу, так і весь народ, кажучи: Це кров завіту, який заповів вам Бог. Так само покропив кров’ю і скинію, і все богослужбове начиння. Та й майже все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові не буває прощення. Тому необхідно було, щоб образи небесних речей очищалися цими жертвами, а самі небесні речі — жертвами, кращими від цих. Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, яке є прообразом істинного, а в саме небо, щоб з’явитись тепер за нас перед лице Боже; і не для того, щоб багато разів приносити Себе, як первосвященник щороку входить у святе святих із чужою кров’ю, — інакше треба було б Йому багато разів страждати від заснування світу, — а Він один раз наприкінці віків з’явився для усунення гріха Своєю жертвою. І як людям призначено один раз померти, а після цього суд, так і Христос, бувши один раз принесений, щоб понести гріхи багатьох, вдруге з’явиться без жертви за гріх тим, хто чекає Його для спасіння.