Бо цей Мелхіседек, цар Салима, священник Бога Всевишнього, який зустрів Авраама, що повертався з розгрому царів, і благословив його,
якому Авраам уділив десятину з усього, по-перше, у перекладі означає «цар праведності», а потім і «цар Салима», тобто «цар миру»,
без батька, без матері, без родоводу, не маючи ні початку днів, ні кінця життя, а уподібнений до Сина Божого, пробуває священником постійно.
Дивіться, який великий той, кому патріарх Авраам дав десятину зі здобичі!
І ті, що отримують священство із синів Левія, мають заповідь за Законом брати десятину з народу, тобто зі своїх братів, хоч вони й вийшли зі стегон Авраама;
а цей, що не походив з їхнього роду, узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці.
І без усякої суперечки менший благословляється більшим.
І тут десятини беруть люди смертні, а там той, про кого є свідчення, що він живе.
І, так би мовити, сам Левій, який бере десятини, дав через Авраама десятину;
бо він був ще в стегнах батька, коли зустрів його Мелхіседек.
Тож якби досконалість досягалася завдяки левитському священству (бо на основі нього народ отримав Закон), то яка була б ще потреба поставати іншому священнику за чином Мелхіседека, а не називатись за чином Аарона?
Адже зі зміною священства необхідно, щоб змінився й закон.
Бо Той, про Кого це говориться, належав до іншого племені, з якого ніхто не служив при жертовнику.
Адже очевидно, що наш Господь походить із племені Іуди, про яке Мойсей нічого не сказав стосовно священства.
І це ще більше очевидно, якщо за подобою Мелхіседека постає інший священник,
який став ним не за законом плотської заповіді, а за силою безкінечного життя.
Бо засвідчено: Ти священник навіки за чином Мелхіседека.
Бо відбувається скасування попередньої заповіді через її неміч і некорисність
(бо Закон нічого не зробив досконалим) і введення кращої надії, завдяки якій ми наближаємось до Бога.
І оскільки Він став священником не без клятви
(бо ті ставали священниками без клятви, а Цей — з клятвою Того, Хто каже про Нього: Поклявся Господь і не розкається: Ти священник навіки за чином Мелхіседека),
то настільки кращого завіту став поручителем Ісус!
І тими священниками ставав багато хто, тому що смерть не дозволяла залишатись одному,
а Цей, тому що пробуває вічно, має і священство неминуще.
Тому Він і може до кінця спасати тих, що приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб клопотатися за них.
Такий і потрібен був нам первосвященник: святий, невинний, непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес,
Який не має потреби щодня, як ті первосвященники, приносити жертви спочатку за власні гріхи, а потім за гріхи народу, бо Він зробив це один раз, принісши в жертву Самого Себе.
Бо Закон ставить первосвященниками людей, які мають неміч, а слово клятви, яка була після Закону, поставило Сина, навіки досконалого.