До євреїв 7:1-28

Поділитись

До євреїв 7:1-28 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями. Того дня Мелхіседек благословив його. Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі. Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності», а також він був царем Салема, що означає «цар миру». Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди. Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі. І всім нащадкам Левія, які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама. Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі. Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого. З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого — Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе. Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку. Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його. Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек? Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон. Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю. Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків. І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека. Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя. Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек». Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним. Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога. Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви). А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся: «Господь поклявсь, і клятви не відмінить: „Священик Ти навіки”». Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім. Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато. А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік. Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом. Отже, Ісус — то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від небес. Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім — гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою. Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.

До євреїв 7:1-28 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

Бо цей Мелхіседек, цар Салима, священник Бога Всевишнього, який зустрів Авраама, що повертався з розгрому царів, і благословив його, якому Авраам уділив десятину з усього, по-перше, у перекладі означає «цар праведності», а потім і «цар Салима», тобто «цар миру», без батька, без матері, без родоводу, не маючи ні початку днів, ні кінця життя, а уподібнений до Сина Божого, пробуває священником постійно. Дивіться, який великий той, кому патріарх Авраам дав десятину зі здобичі! І ті, що отримують священство із синів Левія, мають заповідь за Законом брати десятину з народу, тобто зі своїх братів, хоч вони й вийшли зі стегон Авраама; а цей, що не походив з їхнього роду, узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці. І без усякої суперечки менший благословляється більшим. І тут десятини беруть люди смертні, а там той, про кого є свідчення, що він живе. І, так би мовити, сам Левій, який бере десятини, дав через Авраама десятину; бо він був ще в стегнах батька, коли зустрів його Мелхіседек. Тож якби досконалість досягалася завдяки левитському священству (бо на основі нього народ отримав Закон), то яка була б ще потреба поставати іншому священнику за чином Мелхіседека, а не називатись за чином Аарона? Адже зі зміною священства необхідно, щоб змінився й закон. Бо Той, про Кого це говориться, належав до іншого племені, з якого ніхто не служив при жертовнику. Адже очевидно, що наш Господь походить із племені Іуди, про яке Мойсей нічого не сказав стосовно священства. І це ще більше очевидно, якщо за подобою Мелхіседека постає інший священник, який став ним не за законом плотської заповіді, а за силою безкінечного життя. Бо засвідчено: Ти священник навіки за чином Мелхіседека. Бо відбувається скасування попередньої заповіді через її неміч і некорисність (бо Закон нічого не зробив досконалим) і введення кращої надії, завдяки якій ми наближаємось до Бога. І оскільки Він став священником не без клятви (бо ті ставали священниками без клятви, а Цей — з клятвою Того, Хто каже про Нього: Поклявся Господь і не розкається: Ти священник навіки за чином Мелхіседека), то настільки кращого завіту став поручителем Ісус! І тими священниками ставав багато хто, тому що смерть не дозволяла залишатись одному, а Цей, тому що пробуває вічно, має і священство неминуще. Тому Він і може до кінця спасати тих, що приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб клопотатися за них. Такий і потрібен був нам первосвященник: святий, невинний, непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес, Який не має потреби щодня, як ті первосвященники, приносити жертви спочатку за власні гріхи, а потім за гріхи народу, бо Він зробив це один раз, принісши в жертву Самого Себе. Бо Закон ставить первосвященниками людей, які мають неміч, а слово клятви, яка була після Закону, поставило Сина, навіки досконалого.

До євреїв 7:1-28 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив. Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру. Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди. Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам! Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон. Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав. І без усякої суперечки більший меншого благословляє. І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе. І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини. Бо ще в батькових стегнах він був, коли стрів його Мелхиседек. Отож, коли б досконалість була через священство левитське, бо люди Закона одержали з ним, то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседековим, а не зватися за чином Аароновим? Коли бо священство зміняється, то з потреби буває переміна й Закону. Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника. Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем’я, про священство його, нічого Мойсей не сказав. І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик, що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя. Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим. Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність. Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога. І поскільки воно не без клятви, вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим, то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту! І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм, але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має. Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись. Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе. Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!

До євреїв 7:1-28 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Адже цей Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога Всевишнього, зустрів Авраама, коли той повертався з бою із царями, і благословив його. Авраам же виділив йому десятину з усього; він, ім’я якого насамперед означає «цар праведності», потім вже «цар Салимський», тобто «цар миру», — без батька, без матері, без родоводу, не має ані початку днів, ані кінця життя; він — подібний до Божого Сина — назавжди залишається священиком. Бачите, який великий той, кому патріарх Авраам дав десятину з найкращої здобичі! Ті з синів Левія, які одержують священство, мають заповідь за Законом: брати десятину від людей, тобто від своїх братів, хоч і вони з роду Авраама. А той, хто не був з їхнього роду, взяв десятину від Авраама і поблагословив того, котрий мав обітниці. Без жодного заперечення: менше благословляється більшим. Отже, тут десятини одержують смертні люди, а там — Той, про кого засвідчено, що Він живий. Тож, так би мовити, і Левій, який бере десятини, дав через Авраама десятину, оскільки він ще не народився від батька, коли його зустрів Мелхиседек. Отже, якби досконалість була через левітське священство, адже через нього народ одержав Закон, то чому мав з’явитися ще інший Священик за чином Мелхиседека, а не названий за чином Аарона? Це тому, що зі зміною священства потрібно, щоби змінився і Закон. Адже Той, про Кого йде мова, належав до іншого племені, з якого ніхто не мав участі в жертовнику. Бо ж відомо, що наш Господь походив від Юди, а про це плем’я Мойсей нічого не говорив щодо священства. Це стає ще яснішим, коли за подобою Мелхиседека з’являється інший Священик, Який став таким не за Законом тілесної заповіді, а за силою незнищенного життя. Тому що є свідчення: Ти — Священик навіки за чином Мелхиседека. Отже, попередня заповідь скасовується через її немічність і некорисність, бо Закон нічого не вдосконалив, тож нововведене — краща надія, якою ми наближаємося до Бога. І оскільки це не без клятви, бо ті стали священиками без клятви, — Цей же — з клятвою Того, Хто до Нього каже: Поклявся Господь і не розкається, що Ти — Священик навіки [за чином Мелхиседека], — то настільки й Ісус став запорукою кращого Завіту. Крім того, тих священиків було багато, оскільки смерть не давала залишатися їм, а Цей, перебуваючи вічно, має священство нескінченне. Тому, будучи завжди живим, Він може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них. Такого потрібно було нам Первосвященика: святого, невинного, непричетного до зла, відділеного від грішників, вищого за небо. Він не має потреби щодня, як первосвященики, приносити жертви, — спочатку за Свої гріхи, а потім за гріхи народу, бо Він це зробив один раз, принісши Самого Себе. Адже Закон велів наставляти первосвящениками людей, які мають немочі, а слово клятви, що після Закону, настановило навіки досконалого Сина.

До євреїв 7:1-28 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його; котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою), без батька, без матери, без родоводу, нї почину днїв, нї конця життя не маючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно. Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного. Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно. Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив. Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся. І тут беруть десятини люде, що мруть, а там - той, про кого сьвідчить ся, що він живе. І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини. Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек. Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся? Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути. Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї. Явно бо, що з колїна Юдового вийшов Господь наш, а про се колїно Мойсей об сьвященстві нїчого не сказав. І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встає инший сьвященик, котрий не по закону заповідї тїлесної постав, а по силї життя незотлїнного. Сьвідкує бо: "Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому." Стало ся ж знищеннє попередньої заповідї за її неміць і невжиточність. Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога. І на скілько воно не без клятьби, (ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него: "Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому") на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус. І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати; сей же, через те, що пробуває по вік, непереходяче має сьвященство. Тим же і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них. Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес, котрий не має по всї днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, себе принїсши. Закон бо людей поставляє архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.