Тому й ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар та гріх, що легко обплутує нас, і з терпінням біжíмо забіг, який перед нами,
дивлячись на зачинателя й завершителя віри Ісуса, Який замість належної Йому радості витерпів хрест, знехтувавши ганьбою, і сів праворуч престолу Божого.
Тож подумайте про Того, Хто витерпів такий проти Себе спротив грішників, щоб вам не знемогти й не ослабнути своїми душами.
Ви ще не до крові протистояли, борючись з гріхом,
і забули повчання, яке звертається до вас, як до синів: Сину мій, не нехтуй покаранням Господнім і не знемагай, коли Він докоряє тобі;
бо Господь, кого любить, того карає, і б’є кожного сина, якого приймає.
Якщо ви терпите покарання, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо чи є такий син, якого батько не карає?
Якщо ж ви залишаєтесь без покарання, яке спільне для всіх, то, значить, ви незаконнонароджені, а не сини.
Далі, ми мали своїх плотських батьків, які карали нас, і поважали їх. То чи не тим більше повинні коритись Отцю духів і жити?
Бо ті карали нас на декілька днів на власний розсуд, а Цей — нам на користь, щоб нам мати участь у Його святості.
Усяке покарання здається в теперішній час не радістю, а смутком, а потім навченим через нього воно приносить мирний плід праведності.
Тому зміцніть опущені руки й ослаблені коліна
і прокладіть прямі стежки своїми ногами, щоб кульгаве не збочило, а натомість зцілилося.
Прагніть миру з усіма і святості, без якої ніхто не побачить Господа,
і дивіться, щоб не позбувся хтось благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, прорісши, не наробив біди і ним не осквернився багато хто;
щоб не був хтось блудником чи нечестивцем, як Ісав, який за одну страву продав своє первородство.
Бо ви знаєте, що й після того, бажаючи успадкувати благословіння, він був відкинутий; бо не знайшов місця покаянню, хоч і шукав його зі слізьми.