Євреїв 11:1-16

Віра ж є впевненістю у сподіваному, переконаністю в небаченому. Бо за неї отримали добре свідчення предки. Вірою ми розуміємо, що світ був утворений словом Божим, так що з невидимого виникло видиме. Вірою Авель приніс Богу кращу жертву, ніж Каїн; нею він отримав свідчення, що він праведний, як Бог засвідчив про його дари, і нею, померши, він все ще говорить. Вірою Енох був перенесений, так що не побачив смерті, і не стало його, тому що Бог переніс його; бо до свого перенесення він отримав свідчення, що догодив Богу. А без віри догодити Богу неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, повірив, що Він є і що тих, хто шукає Його, Він нагороджує. Вірою Ной, отримавши застереження від Бога про ще небачене, з благоговінням збудував ковчег для спасіння свого дому; нею він засудив світ і став спадкоємцем праведності по вірі. Вірою Авраам, коли був покликаний, послухався піти в місце, яке мав отримати в спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою він поселився в обітованій землі, як у чужій, живучи в наметах з Ісааком і Яковом, співспадкоємцями цієї ж обітниці; бо він чекав міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог. Вірою й сама Сарра отримала силу для зачаття і після часу дітородного віку народила, оскільки вважала вірним Того, Хто обіцяв. Тому й від одного, і притому омертвілого, народилося так багато, як багато зірок на небі і як незліченний пісок на березі моря. Усі ці померли у вірі, не отримавши обітниць; вони тільки здаля побачили їх, і повірили в них, і привітали їх, і визнали, що вони чужинці й приходьки на землі. Бо ті, що так кажуть, показують, що шукають батьківщину. І якби вони мали на увазі ту, з якої вийшли, то мали б час повернутись. Та вони прагнули кращої, тобто небесної, тому Бог не соромиться їх, щоб називатись їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.