До євреїв 11:1-16
До євреїв 11:1-16 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Що ж це означає — віра? Це значить бути певним у тому, на що сподіваєшся. Вона є доказом того, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо того побачити. Саме через таку віру в минулі часи наші предки здобули прихильність Божу. Завдяки вірі ми розуміємо, що всесвіт був створений за Божим наказом. Тобто видиме було створене з невидимого. Завдяки вірі Авель приніс Богу кращу пожертву, ніж Каїн. Завдяки вірі Авель був визнаний праведним, оскільки Бог схвалив його дарунок. Завдяки вірі він і зараз все ще промовляє до нас, незважаючи на те, що помер. Завдяки вірі Енох був перенесений Богом до іншого життя, не спізнавши смерті. І ніхто не міг знайти його, бо ж Бог забрав його, адже до перенесення він догодив Господу. А без віри стати милим Всевишньому неможливо. Бо той, хто йде до Бога, мусить вірити в Його існування, а також у те, що Він нагородить тих, хто шукає Його. Завдяки вірі Ной, попереджений про речі невидимі, послухався Господа і збудував ковчег, тим самим врятувавши свою родину. Своєю вірою він довів, що світ був неправий, і став одним з тих, хто здобув праведність через віру свою. Завдяки вірі Авраам, покликаний Богом, підкорився й вирушив у ту землю, яку йому належало одержати як спадщину. Він пішов, хоча й не знав, куди йде. Покладаючись на віру, він мешкав у землі, обіцяної Господом, як чужинець у далекій країні. Він жив у наметах, разом з Ісааком та Яковом, такими ж, як і він, спадкоємцями Божої обітниці. Він зробив це, бо дивився вперед і бачив місто, зведене на справжній основі: місто, задумане й збудоване Богом. Завдяки вірі і всупереч тому, що Сара вже була немічна зачати дитину, та й Авраам був вже дуже старий, Бог їм дав благословення мати дітей, бо повірив він в Господню обіцянку. І от від одного чоловіка, вже майже омертвілого, пішли нащадки, такі ж численні, як зірки небесні, такі ж незліченні, як пісок морський. Усі ті великі люди до смерті не втрачали віри. Вони не мали обіцяного за життя, але бачили його звіддалік і вітали прихід його. Вони відкрито прийняли усвідомлення того, що вони лише тимчасові гості, чужинці на цій землі. Ті, хто говорять так, ясно показують, що вони очікують на свою власну землю. Якби вони думали про землю, яку залишили, то мали б змогу повернутися туди. Та навпаки, вони мріють про країну кращу — Небесну. Через те й Бог не соромиться називатися їхнім Богом, адже Він приготував їм місто.
До євреїв 11:1-16 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Віра ж є впевненістю у сподіваному, переконаністю в небаченому. Бо за неї отримали добре свідчення предки. Вірою ми розуміємо, що світ був утворений словом Божим, так що з невидимого виникло видиме. Вірою Авель приніс Богу кращу жертву, ніж Каїн; нею він отримав свідчення, що він праведний, як Бог засвідчив про його дари, і нею, померши, він все ще говорить. Вірою Енох був перенесений, так що не побачив смерті, і не стало його, тому що Бог переніс його; бо до свого перенесення він отримав свідчення, що догодив Богу. А без віри догодити Богу неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, повірив, що Він є і що тих, хто шукає Його, Він нагороджує. Вірою Ной, отримавши застереження від Бога про ще небачене, з благоговінням збудував ковчег для спасіння свого дому; нею він засудив світ і став спадкоємцем праведності по вірі. Вірою Авраам, коли був покликаний, послухався піти в місце, яке мав отримати в спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою він поселився в обітованій землі, як у чужій, живучи в наметах з Ісааком і Яковом, співспадкоємцями цієї ж обітниці; бо він чекав міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог. Вірою й сама Сарра отримала силу для зачаття і після часу дітородного віку народила, оскільки вважала вірним Того, Хто обіцяв. Тому й від одного, і притому омертвілого, народилося так багато, як багато зірок на небі і як незліченний пісок на березі моря. Усі ці померли у вірі, не отримавши обітниць; вони тільки здаля побачили їх, і повірили в них, і привітали їх, і визнали, що вони чужинці й приходьки на землі. Бо ті, що так кажуть, показують, що шукають батьківщину. І якби вони мали на увазі ту, з якої вийшли, то мали б час повернутись. Та вони прагнули кращої, тобто небесної, тому Бог не соромиться їх, щоб називатись їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.
До євреїв 11:1-16 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого. Бо нею засвідчені старші були. Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє. Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив. Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. Вірою Ной, як дістав був об’явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона. Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець. Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав. Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря. Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.
До євреїв 11:1-16 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання. Нею були засвідчені стародавні. Вірою розуміємо, що віки були створені Божим Словом, так що з невидимого постало видиме. Вірою Авель приніс Богові кращу, ніж Каїн, жертву, якою засвідчено, що він праведний, бо про його дари засвідчив Бог; нею він і після смерті промовляє. Вірою Енох був перенесений, щоб не побачити смерті; і його не знайшли, тому що Бог його переніс. Адже перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові. Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають. Вірою Ной, одержавши об’явлення про те, чого ще не бачив, зі страхом зробив ковчег для спасіння свого дому, чим осудив увесь світ і став спадкоємцем тієї праведності, що походить з віри. Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадок, — послухався і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою прибув до обіцяної землі, немов до чужої, оселившись у шатрах з Ісааком і Яковом — співспадкоємцями тієї самої обітниці, тому що він очікував міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог. Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати і [народила], незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, Хто обіцяв. І тому від одного — і до того ж завмерлого — народилося так багато, наче зірок на небі, наче незліченного піску край моря. Усі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх і привітали, визнаючи, що вони є чужинцями і приходьками на землі. Адже ті, які так кажуть, визнають, що шукають батьківщини. А якби пам’ятали ту батьківщину, звідки вийшли, то мали б нагоду повернутися. Нині ж кращої бажають, тобто небесної. Тому Бог не соромиться називати Себе їхнім Богом, адже Він приготував їм місто.
До євреїв 11:1-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих. Через неї бо були сьвідчені старі. Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало. Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить. Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його; бо перенїс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу." Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує. Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі. Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде. Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування. Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог. Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував. Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч. По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї. Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають. І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись. Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.
