Ефесян 4:1-32

Тож благаю вас я, в’язень у Господі, жити гідно поклику, яким ви покликані, з усім смиренням і лагідністю, з довготерпінням, терплячи один одного в любові, стараючись зберігати єдність Духа в союзі миру. Одне тіло і один Дух, як ви й покликані до однієї надії вашого поклику; один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх вас. Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового. Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, Він полонив полонених і дав дари людям». А «піднявся» що означає, як не те, що Він спочатку спускався у найнижчі частини землі? А Той, що спустився, є Тим же, що й піднявся вище за всі небеса, щоб наповнити все. І Він дав одних за апостолів, інших за пророків, ще інших за благовісників, а ще інших за пастирів і вчителів, для спорядження святих на діло служіння, на збудування тіла Христового, доки ми всі не досягнемо єдності віри й пізнання Сина Божого, дорослого віку, міри віку повноти Христа, щоб ми більше не були немовлятами, яких кидає й носить усяким вітром вчення через лукавство людей, через хитрість для підступного обману, а щоб, кажучи істину в любові, ми в усьому виростали в Того, Хто є голова, Христос, від Якого все тіло, складене й з’єднане завдяки підтримці кожного суглоба, здійснює ріст тіла в міру дії кожного окремого члена для збудування себе в любові. Тому кажу це й заклинаю Господом, щоб ви більше не жили, як живуть інші язичники в марноті свого розуму, затьмарені розумом, відчужені від життя Божого через невідання, яке в них, через закам’янілість їхнього серця. Вони, втративши відчуття, віддалися розпусті, щоб чинити усяку нечистоту з ненаситністю. Та ви не так пізнали Христа, якщо тільки ви чули про Нього і були навчені в Ньому (оскільки істина в Ісусі) відкинути стару людину з її попереднім способом життя, яка зітліває в оманливих похотях, а обновлятися духом свого розуму і одягнутися в нову людину, створену за образом Божим в праведності й святості істини. Тому, відкинувши неправду, кажіть правду кожен своєму ближньому, бо ми члени один одному. Гніваючись, не грішіть; сонце хай не зайде у вашому гніві; і не давайте місця дияволу. Хто крав, хай більше не краде, а краще хай трудиться, роблячи своїми руками добро, щоб було що подати нужденному. Ніяке гниле слово хай не виходить із ваших уст, а тільки добре, для потрібного збудування, щоб воно приносило благодать слухачам. І не засмучуйте Святого Духа Божого, печаттю Якого ви відзначені на день викуплення. Усяке роздратування, лють, гнів, крик, лихослів’я разом з усякою злобою хай будуть усунені від вас. А будьте один до одного добрими, милосердними, прощаючи один одному, як і Бог у Христі простив вам.