Дії Апостолів 7
7
1Тоді первосвященник сказав: Чи дійсно це так?
2Він же сказав: Мужі-браття і отці, послухайте! Бог слави з’явився нашому отцю Аврааму, коли він був у Месопотамії, до його поселення в Харрані,
3і сказав йому: Вийди зі своєї землі і від своєї рідні і йди в землю, яку Я покажу тобі.
4Тоді він вийшов із землі Халдейської і поселився в Харрані, а звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в цю землю, у якій ви тепер живете.
5І не дав йому спадщини в ній ні на стопу ноги, а обіцяв її дати у володіння йому і його нащадкам після нього, коли ще не було в нього дітей.
6І так сказав Бог, що його нащадки будуть приходьками в чужій землі і їх поневолять і будуть гнобити чотириста років.
7Та народ, якому вони будуть рабами, Я засуджу, — сказав Бог, — і після цього вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці.
8І дав йому завіт обрізання. І так він народив Ісаака і обрізав його на восьмий день; Ісаак народив Якова, а Яків — дванадцятьох патріархів.
9А патріархи, спонукані заздрістю, продали Йосипа в Єгипет. Та Бог був з ним,
10і визволив його від усіх його скорбот, і дав йому прихильність і мудрість перед фараоном, царем єгипетським, і той поставив його правителем над Єгиптом і всім своїм домом.
11Прийшов же голод і велика скорбота на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і наші отці не знаходили їжі.
12Яків же, почувши, що в Єгипті є хліб, послав наших отців перший раз.
13На другий раз Йосип відкрився своїм братам, і фараону став відомий рід Йосипа.
14Йосип, пославши, покликав свого батька Якова і всю свою рідню — сімдесят п’ять душ.
15Яків прийшов у Єгипет, і помер сам і наші отці.
16І перенесли їх в Сихем і поклали в гробниці, яку Авраам купив за ціну срібла у синів Емора, батька Сихема.
17А коли наближався час виконання обітниці, про яку Бог поклявся Аврааму, народ ріс і примножувався в Єгипті,
18доки не постав інший цар, який не знав Йосипа.
19Цей, перехитривши наш народ, гнобив наших отців, змушуючи їх викидати своїх немовлят, щоб ті не залишалися живими.
20У цей час народився Мойсей і був гарним перед Богом; три місяці він годувався в домі свого батька.
21А коли був викинутий, його взяла дочка фараона і виховала його собі як сина.
22І навчений був Мойсей усій мудрості єгипетській і був сильним у словах і ділах.
23Коли ж йому виповнилося сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїля.
24І, побачивши, як одного з них кривдять, він заступився і помстився за мученого, вразивши єгиптянина.
25Він думав, його брати зрозуміють, що Бог через нього дає їм порятунок, та вони не зрозуміли.
26Наступного дня він з’явився перед ними, коли вони билися, і спробував помирити їх, сказавши: Мужі, ви ж брати! Навіщо ви кривдите один одного?
27Але той, що кривдив ближнього, відштовхнув його і сказав: Хто поставив тебе начальником і суддею над нами?
28Чи не хочеш ти вбити мене, як учора вбив єгиптянина?
29Через ці слова Мойсей утік і став приходьком у землі Мадіамській, де народив двох синів.
30А коли минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Сінай ангел Господній у полум’ї вогню в кущі.
31Мойсей, побачивши, здивувався цьому видовищу, а коли підходив, щоб роздивитися, пролунав до нього голос Господа:
32Я Бог твоїх отців, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей затремтів і не наважувався подивитися.
33І Господь сказав йому: Зніми сандалі зі своїх ніг, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.
34Я дійсно побачив гноблення Мого народу в Єгипті, і почув його стогін, і зійшов визволити його. А тепер іди, Я пошлю тебе в Єгипет.
35Цього Мойсея, якого вони відкинули, сказавши: Хто поставив тебе начальником і суддею? — цього Бог послав начальником і визволителем через ангела, що з’явився йому в кущі.
36Цей вивів їх, упродовж сорока років чинивши чудеса й знамення в землі Єгипетській, в Червоному морі і в пустелі.
37Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїля: Пророка підніме вам Господь, ваш Бог, з ваших братів, як мене; Його слухайте.
38Це той, який був у зібранні в пустелі з ангелом, що говорив до нього на горі Сінай, і з нашими отцями; який отримав живі слова, щоб дати нам;
39якого наші отці не захотіли послухатись, а відштовхнули і повернулися своїми серцями в Єгипет,
40сказавши Аарону: Зроби нам богів, які підуть перед нами, бо з цим Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.
41І зробили вони теля в ті дні, і принесли жертву ідолу, і раділи ділам своїх рук.
42Та Бог відвернувся від них і видав їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хіба ви приносили Мені заколене й жертви сорок років у пустелі, доме Ізраїля?
43Ви носили скинію Молоха і зірку свого бога Ремфана, зображення, які ви зробили, щоб поклонятися їм. Тому Я переселю вас за Вавілон.
44Скинія свідчення була в наших отців у пустелі, як наказав Той, що говорив з Мойсеєм, зробити її за зразком, який він бачив.
45Її, отримавши від попередників, і внесли наші отці разом з Ісусом Навином у володіння народів, яких Бог прогнав від наших отців; і там вона була до днів Давида.
46Цей знайшов благовоління перед Богом і просив знайти оселю для Бога Якова.
47Та збудував Йому дім Соломон.
48Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як каже пророк:
49Небо — Мій престол, і земля — підніжок Моїх ніг. Який дім ви збудуєте Мені, — каже Господь, — чи яке місце для Мого відпочинку?
50Хіба не Моя рука створила все це?
51Твердошиї і необрізані серцем і вухами! Ви завжди противитеся Святому Духу, як ваші отці, так і ви!
52Кого з пророків не гнали ваші отці? Вони й убили тих, які передвістили прихід Праведника, зрадниками й убивцями Якого тепер стали ви;
53ви, які отримали Закон як установлення ангелів і не виконали його.
54Чуючи це, вони лютували у своїх серцях і скреготали на нього зубами.
55А він, будучи повний Святого Духа, спрямував погляд на небо, і побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога,
56і сказав: Ось я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч Бога.
57Та вони, закричавши гучним голосом, затулили свої вуха, і однодушно кинулися на нього,
58і, вигнавши його з міста, стали побивати камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савл.
59І побивали камінням Стефана, який кликав до Бога й казав: Господи Ісусе, прийми мій дух!
60І, ставши на коліна, вигукнув гучним голосом: Господи, не зарахуй їм цього гріха! І, сказавши це, спочив.
Поточний вибір:
Дії Апостолів 7: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
