Фест, прибувши в провінцію, через три дні пішов із Кесарії в Єрусалим.
Тоді первосвященник і перші серед іудеїв виклали йому скаргу на Павла і благали його,
просячи собі ласку проти Павла, щоб він викликав його в Єрусалим, а самі готуючи засідку, щоб убити його по дорозі.
Та Фест відповів, що Павла стерегтимуть у Кесарії і що він сам має скоро вирушити туди.
Тож ті з вас, хто може, — сказав він, — хай підуть зі мною, і якщо є щось погане за цим чоловіком, хай обвинувачують його.
Пробувши в них більше десяти днів, він пішов у Кесарію, а наступного дня сів у суддівське крісло і наказав привести Павла.
Коли той прийшов, його обступили іудеї, що прийшли з Єрусалима, висуваючи проти Павла численні й тяжкі обвинувачення, яких не могли довести,
тоді як він захищався: Ні проти іудейського Закону, ні проти Храму, ні проти кесаря я не вчинив ніякого злочину.
Фест, бажаючи зробити іудеям ласку, сказав Павлові у відповідь: Чи хочеш ти піти в Єрусалим і там бути судимим у цій справі переді мною?
Та Павло сказав: Я стою перед судом кесаря, де й належить мені бути судимим. Іудеїв я нічим не скривдив, як і сам ти дуже добре знаєш.
Бо якщо я правопорушник і зробив щось варте смерті, то не відмовляюсь померти; а якщо нічого того немає, у чому вони обвинувачують мене, то ніхто не може видати мене їм. Я апелюю до кесаря!
Тоді Фест, поговоривши з радою, відповів: Ти апелював до кесаря, до кесаря і відправишся.
Коли ж минуло декілька днів, у Кесарію прибули цар Агріппа і Верніка, щоб привітати Феста.
І оскільки вони знаходилися там багато днів, то Фест виклав царю справу Павла, кажучи: Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив ув’язненим,
на якого, коли я був у Єрусалимі, іудейські первосвященники і старійшини виклали скаргу, просячи засудити його.
Я відповів їм, що в римлян немає звичаю видавати якусь людину на страту, перш ніж обвинувачуваний не матиме обвинувачів лицем до лиця і не отримає можливість захищатися від обвинувачення.
Коли ж вони прийшли сюди, то я без усякого зволікання наступного дня сів у суддівське крісло і наказав привести того чоловіка,
проти якого обвинувачі, уставши, не висунули ніякого обвинувачення, про яке я думав,
а мали з ним якісь суперечки про своє богошанування і про якогось померлого Ісуса, про Якого Павло стверджував, що Він живий.
Вагаючись у вирішенні цього питання, я сказав, чи не хоче він піти в Єрусалим і там бути судимим у цьому.
Але оскільки Павло апелював, щоб його зберегли до розгляду Августа, я наказав його стерегти, доки не пошлю його до кесаря.
Біблія
Біблія для діточок
