Дiї 25:1-21
Дiї 25:1-21 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Отож Фест став правителем і через три дні прибув з Кесарії до Єрусалиму. Юдейські правителі і головні священики виклали свої звинувачення проти Павла перед Фестом. Вони благали правителя зробити милість і відправити Павла до Єрусалиму (самі ж вони змовилися вбити його по дорозі). Але Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії і що він сам невдовзі туди їде. «Хай хтось із ваших вождів піде зі мною, — сказав він, — і нехай висунуть звинувачення проти цього чоловіка, якщо за ним є якась вина». Пробувши там днів вісім-десять, Фест вирушив до Кесарії. Наступного ж дня посів він суддівське місце і звелів привести Павла. Коли Павла привели, його обступили юдеї, які прийшли з Єрусалиму. Вони висунули проти нього багато серйозних звинувачень, але довести їх не могли. Павло захищався, промовляючи: «Немає за мною ніякої провини ні проти Закону юдейського, ні проти храму, ні проти цезаря». Але Фест хотів догодити юдеям. Тому він запитав Павла: «Ти хочеш йти до Єрусалиму, щоб я судив тебе там?» На те Павло відповів: «Я зараз стою перед судом цезаря, де мене слід судити. Я нічого не скоїв юдеям, тобі й самому це добре відомо. Якщо ж я винен і зробив щось таке, що заслуговує смертної кари, то я не намагаюся уникнути її. Та оскільки немає правди у звинуваченнях цих людей, то ніхто не може їм мене видати. Я звертаюся до суду цезаревого». Фест, порадившись зі своїми помічниками, відповів: «Ти вимагав цезаревого суду, до цезаря й підеш». Через кілька днів цар Аґриппа і Вереніка прибули до Кесарії, щоб привітати Феста. Вони лишалися в Кесарії багато днів, і Фест розповів цареві про Павлову справу: «Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив у тюрмі. Коли я був в Єрусалимі, юдейські первосвященики й старійшини свідчили проти нього й вимагали його засудження і смерті. Та я сказав їм, що це суперечить римським законам: видавати звинуваченого, доки він не зустрінеться віч-на-віч із тими, хто його звинувачує і не отримає можливості захистити себе від звинувачення. Отож коли ті юдеї прибули сюди для суду, я не зволікав. Наступного ж дня я сів на суддівське місце й наказав привести Павла до мене. Та коли вони стали свідчити проти нього, то не звинуватили його у жодному злочині на які я очікував. Натомість вони сперечалися з ним з питань їхньої власної релігії і про Якогось Ісуса, Який помер, хоча Павло стверджував, що Той живий. У мене виникли сумніви щодо того, як розслідувати все це. Через те я запитав Павла, чи не хоче він стати перед судом в Єрусалимі. Але Павло попросив, щоб його тримали до рішення імператора. Тож я наказав стерегти його доти, доки я зможу відправити його до цезаря в Рим».
Дiї 25:1-21 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Фест, прибувши в провінцію, через три дні пішов із Кесарії в Єрусалим. Тоді первосвященник і перші серед іудеїв виклали йому скаргу на Павла і благали його, просячи собі ласку проти Павла, щоб він викликав його в Єрусалим, а самі готуючи засідку, щоб убити його по дорозі. Та Фест відповів, що Павла стерегтимуть у Кесарії і що він сам має скоро вирушити туди. Тож ті з вас, хто може, — сказав він, — хай підуть зі мною, і якщо є щось погане за цим чоловіком, хай обвинувачують його. Пробувши в них більше десяти днів, він пішов у Кесарію, а наступного дня сів у суддівське крісло і наказав привести Павла. Коли той прийшов, його обступили іудеї, що прийшли з Єрусалима, висуваючи проти Павла численні й тяжкі обвинувачення, яких не могли довести, тоді як він захищався: Ні проти іудейського Закону, ні проти Храму, ні проти кесаря я не вчинив ніякого злочину. Фест, бажаючи зробити іудеям ласку, сказав Павлові у відповідь: Чи хочеш ти піти в Єрусалим і там бути судимим у цій справі переді мною? Та Павло сказав: Я стою перед судом кесаря, де й належить мені бути судимим. Іудеїв я нічим не скривдив, як і сам ти дуже добре знаєш. Бо якщо я правопорушник і зробив щось варте смерті, то не відмовляюсь померти; а якщо нічого того немає, у чому вони обвинувачують мене, то ніхто не може видати мене їм. Я апелюю до кесаря! Тоді Фест, поговоривши з радою, відповів: Ти апелював до кесаря, до кесаря і відправишся. Коли ж минуло декілька днів, у Кесарію прибули цар Агріппа і Верніка, щоб привітати Феста. І оскільки вони знаходилися там багато днів, то Фест виклав царю справу Павла, кажучи: Є тут один чоловік, якого Фелікс залишив ув’язненим, на якого, коли я був у Єрусалимі, іудейські первосвященники і старійшини виклали скаргу, просячи засудити його. Я відповів їм, що в римлян немає звичаю видавати якусь людину на страту, перш ніж обвинувачуваний не матиме обвинувачів лицем до лиця і не отримає можливість захищатися від обвинувачення. Коли ж вони прийшли сюди, то я без усякого зволікання наступного дня сів у суддівське крісло і наказав привести того чоловіка, проти якого обвинувачі, уставши, не висунули ніякого обвинувачення, про яке я думав, а мали з ним якісь суперечки про своє богошанування і про якогось померлого Ісуса, про Якого Павло стверджував, що Він живий. Вагаючись у вирішенні цього питання, я сказав, чи не хоче він піти в Єрусалим і там бути судимим у цьому. Але оскільки Павло апелював, щоб його зберегли до розгляду Августа, я наказав його стерегти, доки не пошлю його до кесаря.
Дiї 25:1-21 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відійшов із Кесарії до Єрусалиму. І поскаржилися йому на Павла первосвященики та головніші з юдеїв, і благали його, і ніби милости просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, вони змову вчинили, щоб смерть заподіяти йому по дорозі. А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії, і він сам незабаром туди подається. Отже, сказав він, хто спроможен із вас, нехай ті вирушають разом зо мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, нехай оскаржають його. І, пробувши в них днів не більше як вісім чи десять, він повернувся до Кесарії. А другого дня він засів на суддевім сидінні, і звелів, щоб привести Павла. Як його ж привели, то стали навколо юдеї, що поприходили з Єрусалиму, і Павлу закидали багато тяжких винувачень, що їх не могли довести, бо Павло боронився: Я не провинився ні в чім ані проти Закону юдейського, ані проти храму, ані супроти кесаря. Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павлові на відповідь: Чи ти хочеш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це? Та Павло відказав: Я стою перед судом кесаревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, як і ти дуже добре те знаєш. Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до кесаря! Тоді Фест, побалакавши з радою, відповідь дав: Ти відкликавсь до кесаря, до кесаря підеш! Як минуло ж днів кілька, цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати. А що там багато днів вони пробули, то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив: Є один чоловік від Фелікса лишений в’язень, на якого, як в Єрусалимі я був, первосвященики й старші юдейські принесли скаргу, домагаючись його осуду. Я їм відповів, що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на згубу, поки пізваний перед собою не матиме обвинувачів, і не буде йому дано можности для оборони від закидів. І як зійшлись вони тут, то я, зволікання не роблячи жадного, сів наступного дня на сидіння суддеве, і звелів привести цього мужа. І винувальники стали круг нього, проте не вказали вини ані жадної з тих, яких я сподівався. Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про Якого Павло твердив, що живий Він. І я був непевний у цьому змаганні й спитав, чи не хоче піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це? Через те ж, що Павло заявив, щоб залишений був він на кесарів розсуд, я звелів сторожити його, аж поки його не відправлю до кесаря.
Дiї 25:1-21 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А Фест, перебравши владу, через три дні прийшов з Кесарії до Єрусалима. Первосвященики та провідники юдеїв поскаржилися йому на Павла і благали його, ласкаво просячи, щоби прислав його в Єрусалим, а самі готували засідку, аби вбити його по дорозі. Фест же сказав, щоб стерегли Павла в Кесарії, оскільки він сам мав незабаром туди піти. Отже, — сказав він, — ті з вас, хто може, хай ідуть зі мною, і якщо є якесь порушення в [цьому] чоловікові, хай звинувачують його! Пробувши в них не більше як вісім або десять днів, повернувся до Кесарії; наступного дня, сівши на місце судді, наказав привести Павла. Коли його привели, оточили його ті юдеї, котрі прийшли з Єрусалима, висуваючи багато тяжких звинувачень, яких не могли довести. Павло ж захищався: Я нічим не згрішив ні проти юдейського Закону, ні проти храму, ні проти кесаря! Тоді Фест, бажаючи догодити юдеям, промовив Павлові у відповідь: Чи ти хочеш піти в Єрусалим і там щодо цього суд від мене прийняти? А Павло сказав: Я стою перед судом кесаря, де мені належить суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, і ти це добре знаєш. Якщо ж кривду або щось варте смерті я вчинив, то не відмовляюся вмерти. Якщо ж немає нічого того, у чому вони мене звинувачують, ніхто мене не може їм видати. Покликаюся на кесаря! Тоді Фест, порозмовлявши з радниками, відповів: Ти покликався на кесаря, то й підеш до кесаря! Коли минуло декілька днів, цар Агрипа й Верніка прибули до Кесарії поздоровити Феста. Через те, що перебували там чимало днів, Фест розповів цареві про Павла, кажучи: Є один чоловік, в’язень, залишений Феліксом, на якого, коли я був у Єрусалимі, первосвященики і юдейські старші подали скаргу, домагаючись його засудження. Я відповів їм, що в римлян немає звичаю видавати якусь людину [на страту], поки обвинувачений не має перед собою тих, які його звинувачують, і не матиме змоги боронитися від звинувачень. Коли ж вони тут зійшлися, я без жодної затримки наступного ж дня сів на місце судді й наказав привести чоловіка. Обступивши його, обвинувачі не вказали жодної провини з тих, про які я підозрював, а мали з ним якісь суперечки про свої забобони і про Якогось померлого Ісуса, про Якого Павло запевняв, що Він живий. Розгубившись у цьому питанні, я сказав, чи не хоче він піти в Єрусалим і там судитися щодо цього. Оскільки Павло вимагав, щоби його залишили на розсуд Августа, то я наказав охороняти його, доки не відішлю його до кесаря.
Дiї 25:1-21 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї. І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його, просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, - змовившись, щоб його вбити на дорозї. Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди). Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його. І, пробувши у них більш десяти днїв, прибув у Кесарию; назавтра ж сївши на судищі, звелїв привести Павла. Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести. А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нїчого не провинив. Фест же, хотївши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому? Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нїчим не скривдив я, як і ти добре знаєш. Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря. Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш. Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста. А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса; про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архиєреї та старші Жидівські, допевняючись суду на него. Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, нїж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини. Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка. Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав, були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий. Я ж, сумнїваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се. Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря.