Коли ми прибули в Єрусалим, брати радо прийняли нас.
Наступного дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.
Привітавши їх, він докладно розповів про те, що зробив Бог серед язичників через його служіння.
Вони ж, почувши це, прославили Господа і сказали йому: Бачиш, брате, скільки є тисяч іудеїв, що увірували, і всі вони ревнителі Закону.
А про тебе вони чули, що ти навчаєш усіх іудеїв, які живуть серед язичників, відступати від Мойсея, кажучи, щоб вони не обрізали дітей і не дотримувалися звичаїв.
Як же бути? Обов’язково має зібратися зібрання, бо вони почують, що ти прийшов.
Тому зроби те, що ми скажемо тобі. Є в нас чотири чоловіки, які мають на собі обітницю.
Візьми їх, очисться з ними і оплати їхні витрати, щоб вони поголили собі голову і щоб усі дізналися, що нічого почутого ними про тебе немає, а що ти й сам дотримуєшся і виконуєш Закон.
А що стосується язичників, які увірували, то ми написали, ухваливши, щоб вони нічого такого не дотримувались, а тільки берегли себе від ідоложертовного, від крові, від задушенини і від блуду.
Тоді Павло взяв тих чоловіків, і наступного дня, очистившись із ними, увійшов у Храм, і сповістив, коли закінчаться дні очищення і за кожного з них буде принесене приношення.
Коли ж закінчувалися сім днів, іудеї з Асії, побачивши його в Храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки,
кричачи: Мужі ізраїльські, допоможіть! Це той чоловік, який усіх і всюди навчає проти народу, Закону і цього місця! Та ще й еллінів увів у Храм і осквернив це святе місце!
(Бо вони перед цим бачили з ним у місті ефесянина Трохима і подумали, що Павло ввів його в Храм).
І все місто заворушилось, і збігся народ, і, схопивши Павла, вони витягли його з Храму, і відразу були замкнені двері.
Коли ж вони хотіли вбити його, до тисяцького когорти дійшла звістка, що весь Єрусалим збурився.
Він відразу взяв воїнів і сотників і прибіг до них; вони, побачивши тисяцького й воїнів, перестали бити Павла.
Тоді тисяцький, наблизившись, узяв його, і наказав скувати двома ланцюгами, і став питати, хто він такий і що він зробив.
В народі одні кричали одне, а інші — інше. Не змігши через заворушення дізнатися нічого певного, він наказав вести його у фортецю.
Коли той дійшов до сходів, то воїнам довелося нести його через несамовитість народу.
Бо багато народу йшло слідом і кричало: Геть його!
А коли Павла мали вводити у фортецю, він сказав тисяцькому: Можна мені щось сказати тобі? Той сказав: Ти знаєш грецьку?
Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями підняв бунт і вивів у пустелю чотири тисячі вбивць?
Павло сказав: Я іудей, тарсянин, громадянин значного кілікійського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу.
Коли той дозволив, Павло, стоячи на сходах, дав народу знак рукою і, коли запала глибока мовчанка, почав говорити єврейською мовою так