Дiї 21:17-40
Дiї 21:17-40 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас. Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини. Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган. Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея. Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого. Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов. Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, які дали обітницю Богу. Візьми та пройди з ними обряд очищення, заплати за них, щоб могли вони поголити голови. Тоді всі дізнаються, що неправдиві чутки про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону Мойсея. А щодо віруючих поган, то ми надіслали їм листа з таким закликом: „Утримуйтеся від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м’яса задушених тварин і від розпусти”». Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено пожертву. По закінченні тих семи днів, деякі юдеї з Малої Азії побачили його в храмі. Вони підбурили увесь натовп й схопили його, вигукуючи: «Народ ізраїльський, допоможи нам! Це той чоловік, який навчає всіх і повсюди виступає проти Закону Мойсея, нашого народу і храму Божого. А тепер він навіть привів у храм поган, і тим осквернив святе місце». Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в храм. Усе місто збурилося, і звідусіль збігалися люди. Схопивши Павла, вони витягли його з храму й негайно зачинили браму. У той час, коли юдеї намагалися вбити Павла, до командира римської армії, розташованої в Єрусалимі, дійшла звістка про те, що все місто було охоплене заколотом. Він негайно взяв кілька воїнів та офіцерів і побіг туди. Побачивши командира і його солдатів, юдеї перестали бити Павла. Командир підійшов до Павла й заарештував його, наказавши воїнам зв’язати його двома ланцюгами. Потім він запитав Павла, хто він такий і що вчинив. З натовпу одні люди вигукували одне, інші — інше. І оскільки командир не міг з’ясувати через безладдя, що таки насправді трапилося, то наказав відвести Павла до фортеці. Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу. Юрба йшла за ними, вигукуючи: «Смерть йому!» Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира зі словами: «Чи можна вам щось сказати?» Командир промовив: «Ти говориш грецькою? Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?» Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Кілікії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом». І коли той дав дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Після того юрба заспокоїлась, і він звернувся до них єврейською мовою.
Дiї 21:17-40 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли ми прибули в Єрусалим, брати радо прийняли нас. Наступного дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери. Привітавши їх, він докладно розповів про те, що зробив Бог серед язичників через його служіння. Вони ж, почувши це, прославили Господа і сказали йому: Бачиш, брате, скільки є тисяч іудеїв, що увірували, і всі вони ревнителі Закону. А про тебе вони чули, що ти навчаєш усіх іудеїв, які живуть серед язичників, відступати від Мойсея, кажучи, щоб вони не обрізали дітей і не дотримувалися звичаїв. Як же бути? Обов’язково має зібратися зібрання, бо вони почують, що ти прийшов. Тому зроби те, що ми скажемо тобі. Є в нас чотири чоловіки, які мають на собі обітницю. Візьми їх, очисться з ними і оплати їхні витрати, щоб вони поголили собі голову і щоб усі дізналися, що нічого почутого ними про тебе немає, а що ти й сам дотримуєшся і виконуєш Закон. А що стосується язичників, які увірували, то ми написали, ухваливши, щоб вони нічого такого не дотримувались, а тільки берегли себе від ідоложертовного, від крові, від задушенини і від блуду. Тоді Павло взяв тих чоловіків, і наступного дня, очистившись із ними, увійшов у Храм, і сповістив, коли закінчаться дні очищення і за кожного з них буде принесене приношення. Коли ж закінчувалися сім днів, іудеї з Асії, побачивши його в Храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки, кричачи: Мужі ізраїльські, допоможіть! Це той чоловік, який усіх і всюди навчає проти народу, Закону і цього місця! Та ще й еллінів увів у Храм і осквернив це святе місце! (Бо вони перед цим бачили з ним у місті ефесянина Трохима і подумали, що Павло ввів його в Храм). І все місто заворушилось, і збігся народ, і, схопивши Павла, вони витягли його з Храму, і відразу були замкнені двері. Коли ж вони хотіли вбити його, до тисяцького когорти дійшла звістка, що весь Єрусалим збурився. Він відразу взяв воїнів і сотників і прибіг до них; вони, побачивши тисяцького й воїнів, перестали бити Павла. Тоді тисяцький, наблизившись, узяв його, і наказав скувати двома ланцюгами, і став питати, хто він такий і що він зробив. В народі одні кричали одне, а інші — інше. Не змігши через заворушення дізнатися нічого певного, він наказав вести його у фортецю. Коли той дійшов до сходів, то воїнам довелося нести його через несамовитість народу. Бо багато народу йшло слідом і кричало: Геть його! А коли Павла мали вводити у фортецю, він сказав тисяцькому: Можна мені щось сказати тобі? Той сказав: Ти знаєш грецьку? Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями підняв бунт і вивів у пустелю чотири тисячі вбивць? Павло сказав: Я іудей, тарсянин, громадянин значного кілікійського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу. Коли той дозволив, Павло, стоячи на сходах, дав народу знак рукою і, коли запала глибока мовчанка, почав говорити єврейською мовою так
Дiї 21:17-40 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно. А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старші посходились. Поздоровивши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами. Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону! Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв. Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти. Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе. Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш. А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду. Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена. А коли ті сім день закінчитися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбурили ввесь народ, та руки на нього наклали, кричачи: Ізраїльські мужі, рятуйте! Це людина ота, що проти народу й Закону та місця цього всіх усюди навчає!... А до того у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе! Бо перед тим вони бачили в місті з ним разом Трохима ефесянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм. І порушилося ціле місто, і повстало збіговисько люду. І, схопивши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено... Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полкового тисяцього, що ввесь Єрусалим збунтувався! І він зараз узяв вояків та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали. Приступив тоді тисяцький, та й ухопив його, і двома ланцюгами зв’язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що він зробив? Але кожен що інше викрикував у натовпі. І, не мігши довідатись певного через заколот, він звелів відпровадити його до фортеці. А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли нести його вояки із-за натовпу людського, бо безліч народу йшла слідкома та кричала: Геть із ним! А коли Павло входив до фортеці, то тисяцького поспитався: Чи можна мені щось сказати тобі? А той відказав: То ти вмієш по-грецькому? Чи не той ти єгиптянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і випровадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників? А Павло відказав: Я юдеянин із Тарсу, громадянин відомого міста в Кілікії. Благаю тебе, дозволь мені до народу промовити! А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою народові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, кажучи
Дiї 21:17-40 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли ми прибули в Єрусалим, брати прийняли нас з любов’ю. А наступного дня пішов Павло з нами до Якова; посходилися і всі старші. Привітавши їх, він докладно розповідав про все, що зробив Бог між язичниками завдяки його служінню. Вони ж, почувши, славили Бога і сказали йому: Чи бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв, які повірили? І всі вони ревні прихильники Закону! Але донеслося до них про тебе, що навчаєш усіх тих юдеїв, які між язичниками, відступати від Мойсея, говориш їм не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв. Тож як бути? Напевне, [збереться натовп], бо почують, що ти прийшов. Тому зроби те, що тобі радимо. Є в нас четверо чоловіків, які пов’язані обітницею. Візьми їх і очистися з ними, заплати за них витрати, щоб вони обстригли голови. І всі довідаються, що чутки про тебе неправдиві, але що й сам дотримуєшся Закону, живеш згідно з ним. А стосовно язичників, які повірили, ми, обміркувавши, написали, щоб [вони не дотримувалися нічого з того, а тільки щоб] оберігали себе від посвяченого ідолам, крові, задушеного і розпусти. Тоді Павло, взявши чоловіків, очистився з ними наступного дня і ввійшов до храму сповістити, коли закінчаться дні очищення і за кожного з них буде принесено жертву. А коли мали закінчитися сім днів, юдеї, які з Азії, побачивши Павла в храмі, підбурили весь натовп і наклали на нього руки, вигукуючи: Мужі ізраїльські, допоможіть! Це людина, яка всіх усюди навчає проти народу, Закону і цього місця! Та ще й греків увів до храму і збезчестив це святе місце! Бо вони побачили з ним у місті Трохима з Ефеса й думали, що Павло ввів його в храм. Заметушилося все місто, і було збіговисько народу; схопивши Павла, потягли його геть із храму, а двері негайно зачинили. Коли ж намагалися вони його вбити, вістка, що заворушився весь Єрусалим, дійшла до тисяцького когорти. Узявши воїнів та сотників, він негайно подався до них, а вони, побачивши тисяцького й воїнів, перестали бити Павла. Тоді тисяцький підійшов, схопив його, наказав скувати двома залізними ланцюгами та випитував, хто він і що зробив. Але кожний у натовпі кричав щось своє. Він же, не маючи змоги докладно зрозуміти через колотнечу, наказав відвести його до казарми. Коли ж ступив на сходи, воїни були змушені нести його через несамовитість юрби, бо слідом ішов незліченний натовп, який кричав: Геть його! Як мали ввійти в казарми, Павло сказав тисяцькому: Чи можна мені щось тобі сказати? Той відповів: То ти знаєш по-грецькому? Ти часом не той єгиптянин, який перед цими днями вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі вбивць? А Павло відповів: Я — чоловік, юдей із Тарса в Килікії, громадянин славного міста. Благаю тебе, дозволь мені промовити до народу! Коли той дозволив йому, Павло, стоячи на сходах, дав народові знак рукою. А як настала велика тиша, звернувся юдейською мовою, кажучи
Дiї 21:17-40 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як же прибули в Єрусалим, радо прийняли нас брати. Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всї старші. І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його. Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всї вони ревнителї закону. Про тебе ж дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усїх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дїтей своїх, анї додержували звичаїв. Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси. З роби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю. Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се нїщо, та що й ти ходиш у законї, хоронячи його. Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду. Тодї Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос. Як же вже мало сїм день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него, гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всїх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се. (Видїли бо Трофима Єфесця у городї з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.) І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері. Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся. Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла. Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив. І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нїчого певного за гуком, звелїв вести його в замок. Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу. Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його! А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки? Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького? Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу. Як же дозволив, тодї Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи