Коли ми розсталися з ними і відпливли, то прямим курсом припливли на Кос, наступного дня — на Родос, а звідти — в Патару.
І, знайшовши корабель, що плив у Фінікію, сіли на нього і відпливли.
Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли в Сирію і припливли в Тир, бо там корабель розвантажував вантаж.
Знайшовши учнів, ми пробули там сім днів; вони Духом казали Павлу не йти в Єрусалим.
Коли ми провели ті дні, то вирушили й пішли, і всі проводжали нас із дружинами й дітьми аж за місто, а на березі ми стали на коліна і помолились.
Попрощавшись один з одним, ми сіли на корабель, а вони повернулися до себе.
Ми ж, закінчивши плавання з Тира, прибули в Птолемаїду і, привітавши братів, пробули в них один день.
Наступного дня ми, що були з Павлом, вирушили, і прийшли в Кесарію, і, увійшовши в дім благовісника Филипа, одного з семи дияконів, залишились у нього.
У нього було чотири дочки-діви, які пророкували.
Під час нашого багатоденного перебування в них прийшов з Іудеї один пророк на ім’я Агав,
і, прийшовши до нас, узяв пояс Павла, і, зв’язавши собі руки й ноги, сказав: Так каже Святий Дух: Чоловіка, якому належить цей пояс, отак зв’яжуть в Єрусалимі іудеї і видадуть у руки язичників.
Коли ми почули це, то і ми, і місцеві стали благати, щоб він не йшов у Єрусалим.
Та Павло відповів: Що ви робите? Чого ви плачете й краєте моє серце? Я готовий не тільки бути ув’язненим, а й померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса.
І оскільки його не можна було переконати, то ми стихли, сказавши: Нехай буде воля Господня.
Після цих днів ми приготувались і пішли в Єрусалим.
З нами пішли й деякі учні з Кесарії, ведучи нас до одного давнього учня, Мнасона кіпрянина, у якого ми мали гостювати.